Комар і Віл
Годованець Микита Павлович
На гору Віл зволік тягар.
Комар сидів на розі.
— Прощай! — сказав Комар. —
Тепер на рівній ти дорозі,
Лишайся сам у возі! —
Гордливо задзвенів і полетів.
Віл посміхнувсь: — Лети. Не плачу.
Сердечно рад за тебе. Бачу,
Ти в праці добре пропотів.
Шука Комар Вола, хвилюється, літа:
Забув собі узять похвального листа!