Король Довгобород

Король Довгобород правив своїм королівством Томір протягом довгих-довгих років. З кожним роком його борода ставала довшою, а королівство – сильнішим і могутнішим. Інші королівства поважали Томір, а деякі хотіли його завоювати, але нічого у них не виходило.

Кожного разу, коли вороги намагалися напасти на королівство Томір, воїни на чолі з Довгобородом захищали його та з ганьбою проганяли чужинців. В інших королівствах не розуміли, чому королівство Томір таке сильне і непереможне. Тому світом пішла чутка, що борода короля Довгоборода не звичайна, а чарівна. Що це вона робить королівство Томір непереможним. Довгобород не підтверджував, але й не спростовував такі чутки.

Згодом інші королівства зрозуміли, що не потрібно воювати з Томіром, а потрібно дружити з його мешканцями, обмінюватися товарами та ділитися знаннями. Але ось королю королівства Товор могутність Томіру не давало спокою. Одного разу він підіслав до Томіру двох своїх міцних воїнів. Вони переодяглися у торговців, проникли до палацу Довгоборода й викрали його.

Воїни Товору відвезли короля Довгоборода в своє королівство та посадили до старого замку, в кімнату під самим дахом.

– Ну що ж, Довгобород! – сказав королю Томіру король Товору. – Тепер ти будеш жити тут, і твоя борода зробить могутнім моє королівство. Ну ж-бо, розповідай, як ти це робиш? Може, ти віддаєш накази своїй бороді? А може, мені потрібно відрізати твою бороду і забрати її собі, і тоді вона буде виконувати мої накази?

Король довгобородий посміхнувся у відповідь і сказав:

– Це секрет, який тобі самому ніколи не розгадати.

Король Товору розлютився:

– Тоді сиди тут один в темряві! Або, може, твоя чарівна борода тебе врятує? – зло засміявся він. – Ось подивимося, як твої воїни впораються з моїм військом без тебе!

Король Товору грюкнув дверима, замкнув Довгоборода на ключ і пішов. Він був упевнений, що без свого короля з його бородою королівство Томір впаде під напором ворожих військ.

А король Довгобород, тим часом, дістав ножик з таємної кишені та акуратно відрізав свою бороду. Він зв’язав з неї мотузку. Борода була такою довгою, що мотузка вийшла довгою і міцною. По цій мотузці, вночі, Довгобород спустився униз з вікна темного замку та побіг у бік свого королівства. Рідкісні перехожі бачили чоловіка, що біжить, але ніхто не міг впізнати в ньому короля Довгоборода. Адже у нього тепер не було бороди.

Вранці охорона замку виявила, що бранець зник, і побачила мотузку з бороди. Коли король Товору дізнався про втечу Довгоборода, та не засмутився. Він сказав:

– Хто тепер король Довгобород без своєї бороди? Де його сила? Будемо вважати, що всю силу він залишив моєму королівству разом зі своєю обрізаною бородою, – зареготав король Товору.

Але коли військо Товору спробувало захопити королівство Томір, то отримало такий самий сильний опір, як і раніше. А може навіть сильніше!

– Значить, не в бороді сила Томіру, а в самому королі! – закричав король Товору. Він став лаяти охорону за те, що прогавили Довгоборода, і наказав схопити його будь-якою ціною.

Але в цей час королю Товору принесли лист. А в ньому було написано:

«Сила і могутність королівства Томір зовсім не через мою бороду, яка скоро знову виросте. А від того, що люди в нашому королівстві дружні, працьовиті, вчаться новому і допомагають один одному. Мої воїни слухаються мене та діють злагоджено. Ось і весь секрет». І підпис: «Король Довгобород».