Козеня і Вовк
Годованець Микита Павлович
Якось-то сонячного дня
Грайливе Козеня
На дах забралось: — Ме-е!
Ой як тут добре, як тут гарно!
Твори собі, що хоч, безкарно,
На тебе й вітер не подме…—
Аж гляне — Вовк внизу бреде зубатий.
Ну й зверху почало пащекувати:
— Ти, Вовк, такий,
Ти, Вовк, сякий!
Незграбний і бридкий… —
Які слова погані знало —
Усі згадало.
Вовк ікла вишкірив страшні,
Ще й головою похитав:
— Ох, побазікало б мені,
Коли б тебе дістав,
Таке тобі й не снилось…
Рятує, дурню, висота,
Глузує місце, де ти опинилось!
Так часто Козенят
Рятує дах високих хат.
♡