Ластівка

Жила на світі циганка. Була вона така стара, що вже не могла з табором ходити, а мешкала в селі. Грошей у неї не було, і тому тулилася на горищі будинку під самим дахом. Жив разом з нею її син — дурник. Щоранку циганка жебракувати ходила: де хліба випросить, де поворожить. Так і перебивалася. А дурень вдома залишався. Прийде стара додому та всю провізію, що за день нажебрала, за віконце вивісить, щоб вітерцем обдувало, спекотно на горищі, ні вітерця, того й дивись, хліб зачерствіє і сало зіпсується. А під дахом цього будинку звили собі гніздо ластівки. Відомо, ​​ластівка — птах домашній і для дому священний. Не дай боже кому ластівчине гніздо знищити — життя в хаті не буде. А тут, як на гріх, внадилися птахи бабину їжу клювати. Що з птаха взяти? Терпіла стара, терпіла та не витерпіла. “Як так, – подумала вона, – з останніх сил я цю їжу добуваю, а тут птахи нерозумні її забирають?!” Взяла стара палицю і збила ластівчине гніздо.

Наступного ранку, не встигла ще стара піти в село, як на горище залетіла ластівка, впала на землю і на домовика перетворилася, на чоловічка маленького. Підходить домовик до старої і каже:

— Ти, стара, це гніздо на місце постав, бо не буде тобі життя на цьому світі!

Злякалася стара циганка, обличчя руками закрила, а як відкрила, дивиться: немає нікого. Покликала стара сина-дурника.

— Синку, так і так, так і так, зроби милість, постав ластівчине гніздо на місце.

Розсміявся дурник. Не повірив він словам матері, не став гніздо назад вішати. Наступного ранку повторилося те саме: знову прилетіла ластівка, об землю вдарилася і на домовика перетворилася:

— Казав я тобі, стара, щоб ти гніздо повісила на місце. А ти не послухала мене.

— Просила я свого сина, щоб він назад повісив, та не слухає він мене. Ти пробач його, дурника.

— Добре, тільки востаннє попереджаю тебе: не повісиш гніздо на місце — погано буде.

Сказав так домовик і пропав. Взяла стара гніздо і спробувала сама підвісити його до даху, та тільки мало не зірвалася. Вислизнуло в неї гніздо з рук, упало на землю і розсипалося.

Наступного ранку знову прилітає ластівка, знову вона обертається маленьким чоловічком і каже:

— попереджав я тебе, стара, та не послухалася ти мене. От і знай: залишилося тобі жити на білому світі лише один тиждень!

Побігла стара до церкви, попу все розповіла Засмутився піп і каже:

— Нічого тобі, стара, не поможе. Це твоя доля. Так і сталося: померла стара циганка за тиждень.