Маяман, Махірап та дроворуб

Жили колись у містечку Пасіг двоє нерозлучних друзві. Одного звали Маяман, “Багач”, а іншого – Махірап, “Бідняк”. Звали їх так тому, що перший був набагато багатший за другого.

Якось друзі пішли погуляти в сусідньому лісі. Прогулюючись там і розмовляючи про своє життя, Маяман і Махірап побачили бідного дроворуба – той збирав хмиз на продаж. Дроворуб цей жив у старій хатині неподалік Пасіга, на протилежному березі озера. Сім’ю свою він годував на гроші, які отримував, продаючи дрова та хмиз.

Маяман сказав приятелю:

– Хто з нас, як на твою думку, може допомогти цьому дроворубу стати багатим?

– Хоч я й бідняк, – відповів Махірап, – але впевнений: тих кілька сентаво, які я маю, достатньо для того, щоб дроворуб міг розбагатіти.

– Ну що ж, давай подивимося, хто з нас у цьому йому допоможе, – сказав Маяман. – Перший спробую я.

– Добре, згоден, – озвався Махірап.

Маяман підійшов до дроворуба і спитав його:

– Хочеш розбагатіти?

– Звичайно, хочу, пане,  тоді моя сім’я не буде ні в чому знати потреби, – відповів той.

Маяман показав на свій будинок, що виднівся вдалині.

– Бачиш отой будинок? Він мій, я живу в ньому. Приходь туди, і я дам тобі мішок грошей. Якщо ці гроші не допоможуть тобі розбагатіти, приходь знову, і я дам тобі ще стільки ж.

Велика була радість дроворуба, коли він почув ці слова. Того ж вечора вирушив він до Маямана, і той дав йому мішок грошей.

Дроворуб поклав мішок на дно човна і поплив додому. Повернувшись у свою жалюгідну халупу, він розсипав золоті та срібні монети по всій підлозі. Йому захотілося похвалитися своїм щастям перед сусідами, і він покликав їх до себе – нехай подивляться на багатство і позаздрять його успіху. Але серед сусідів були нечесні люди, і вони, побачивши гроші, тієї ж ночі вкрали їх.

Тоді дроворуб, пам’ятаючи обіцянки багатія, сів у човен і поплив до Маямана знову. Побачивши дроворуба, Маяман запитав:

– Ну, тепер ти багатий, добра людино?

– О великодушний пане, – відповів дроворуб, важко зітхаючи, – я не зумів розбагатіти, бо всі гроші в мене вкрали.

– Ось тобі ще мішок із грошима, – сказав Маяман, – але дивись, щоб знову не вкрали.

Дроворуб узяв гроші, подякував Майяманові і поплив на човні до себе додому. Але грошей до своєї халупи він не доніс – на нього напали розбійники та все відібрали.

Коли дроворуб прийшов до Маямана втретє, той не дав йому грошей, а простягнув гарний перстень і сказав:

– Ось тобі в подарунок перстень, він охоронитиме тебе від напастей і дасть все, що ти тільки в нього попросиш. Володіючи ним, ти можеш стати найбагатшою людиною в окрузі. Дивись, не загуби його.

Дроворуб засмутився, що замість грошей йому дали перстень, проте подарунок взяв, подякував Маяманові і поплив у човні додому. Допливши до середини озера, він подумав: «А чи не випробувати мені перстень? Чи правда, що в нього така сила? І він сказав:

– Прекрасний  перстень, нагодуй мене, я дуже голодний. Щойно він договорив ці слова, як у човні з’явилося багато смачної їжі. Дроворуб наївся досхочу. Однак, поки він їв, вітер стишився , і дроворуб, бачачи це, попросив перстень:

– О прекрасний, скажи вітру, щоб він дув сильніше в вітрило мого човна – тоді я швидше дістануся додому.

Тільки він це сказав, як піднявся сильний вітер. З маленького суденця зірвало вітрило, вітер зламав щоглу, човен перекинувся і затонув. Довелося нещасному дроворубу рятуватися вплав. Він благополучно досяг берега, але як описати горе, яке він зазнав, коли побачив, що дорогоцінний перстень втрачений! Дроворуб вирішив, що знову піде до Маямана і розповість йому про свою втрату.

На другий же день він узяв у сусіда човен і поплив у Пасіг, до Маямана. Маяман вислухав дроворуба і відповів:

– Більше в мене нічого для тебе немає. Ходімо до мого друга Махірапа – може, він зможе тобі допомогти.

Коли вони прийшли до Махірапу, Маяман сказав:

– Я не зумів допомогти дроворубу розбагатіти. Тепер твоя черга. Спробуй – може, в тебе щось вийде.

Махірап віддав дроворубові останні п’ять сентаво, що в нього були, і сказав:

– Це все що у мене є. Іди на базар і купи собі риби на вечерю.

Дроворуб дуже засмутився, що йому дали так мало грошей, але послухався Махірапа і пішов на базар. Там він почав ходити рибним рядом, виглядаючи собі рибу на вечерю, і нарешті побачив одну, велику і жирну, яка йому сподобалася.

– Скільки коштує ця риба? – Запитав він у продавщині.

– Лише п’ять сентаво, – відповіла та.

– Але в мене тільки п’ять сентаво і є, і якщо я віддам тобі всі п’ять, мені не буде на що купити рису. Дуже прошу тебе, продай мені цю рибу за три сентаво.

Але продавщиня відмовилася продати рибу за три сентаво, і дроворубові довелося віддати за неї всі свої гроші.

Коли дроворуб приніс рибу додому і розрізав її, що, гадаєте, він знайшов у неї в животі? Той самий перстень, який загубив перепливаючи озеро! Дроворуб зрадів, вискочив надвір і затанцював, співаючи:

Ха-ха, ха-ха,

Я знайшов тебе,

Тобі нікуди

Не втекти від мене!

Сусіди, що вкрали у дроворуба мішок з грішми, почули пісню і вирішили, що дроворуб дізнався, хто злодії, і ця пісня про них. Схопивши мішок вкрадених грошей, вони побігли до дроворуба і стали благати його:

– Дорогий сусіде, пробач нас за те, що ми вкрали в тебе гроші! Ось вони, візьми їх назад!

Тепер, коли гроші до нього повернулися і в нього знову був чарівний перстень, дроворуб став найбагатшою людиною в окрузі.

Так Махірап лише за п’ять сентаво допоміг розбагатіти бідному дроворубу. Але той, розбагатівши, не забував, що таке бідність, і до кінця свого життя допомагав іншим.