Мавпа і окуляри

У старості на очі Мавпа хвора стала;
А від людей вона чувала,
Що в ваді цій нема великої біди,
Лиш Окуляри заведи.
То ж їх з півдюжини собі вона дістала,
Та й вертить ними так і сяк:
То їх до тім’я тисне, то на хвіст наниже,
То їх понюхає, то їх полиже;
Не діють все ж вони ніяк.
«Тьфу, щезніть!» — каже Мавпа: «Дурень той, як пень,
Хто людських слуха теревень:
Про Окуляри все збрехали;
Добра й на четь немає в них!»
І Мавпа тут з досади та з печалі
Об камінь так шкварнула їх,
Що тільки скалки заблищали.

***

Є вдача і в людей така ж чудна:
Хоч добра річ, а хто її як слід не зна,
То і почне давать їй присуд найлихіший;
А то ще буде й гнаною вона,
Як неук трапиться значніший.

Переклад Є. Кротевича