Мед для Клишоніжки

Все літо і осінь ведмедик Клишоніжка ходив до диких бджіл за медом. Він просовував лапку у вулик, набираючи солодкі ласощі, а бджоли злилися і жалили його. Але Клишоніжці було байдуже: густа шерсть і товста шкіра захищали його від бджолиних укусів. Ось тільки в ніс бджоли боляче кусали!

Але наближалася зима, ведмедик Клишоніжка пішов спати. А от бджоли все наплутали. У них цього року зіпсувався календар, до того ж, зима почалася без снігу. Ось бджоли і не зрозуміли, що прийшла зима.

Коли Клишоніжка перестав приходити до них за медом, бджоли спочатку дуже зраділи. Але потім розхвилювалися:

– Де ж наш ведмедик? Чому так довго не приходить за медом? – питали вони одна у одної. – Чи не захворів?

– Давайте відвідаємо його! – запропонувала одна бджілка, і всі погодилися. А щоб не йти в гості з порожніми лапками, взяли з собою меду в маленькій дерев’яній мисці.

Вилетівши з вулика, бджоли помітили, що стало прохолодно, але так і не зрозуміли, що прийшла зима.

– Доброго дня, лисенятко! Ти не знаєш ти, де живе ведмідь Клишоніжка? – запитали бджоли у лиса, який їм зустрівся по дорозі. Вони не знали, де будинок ведмедика.

– Знаю! Он там, за великою сосною його барліг. А навіщо він вам?

– Провідати його хочемо, – задзижчали бджоли.

– Так він спить вже! – відповіло лисеня. Але цього бджоли вже не чули: вони летіли до великої сосни.

– Жу-жу-жу! – стукали бджоли у ведмежий барліг. – Відкривай, Клишоніжко, до тебе гості!

Але їм ніхто не відчиняв.

– Напевно, наш Клишоніжка і справді захворів! – схвильовано гули бджоли. Одна з них знайшла в барлозі щілинку, через яку бджоли змогли потрапити до ведмежого будинку.

Клишоніжка лежав із заплющеними очима, з лапою у пащі.

– Гей, вставай! Що з тобою? – дзижчали бджоли просто ведмедеві на вухо.

Клишоніжка довго не звертав на них уваги, але, нарешті, дзижчання розбудило його:

– Я сплю, не заважайте. Прилітайте навесні, – сонно сказав Клишоніжка і знову закрив очі.

Тут бджоли і зрозуміли, що на дворі зима. Вони поставили миску з медом біля сплячого ведмедика і полетіли додому, щоб перезимувати в своєму вулику.

Прийшла весна. Ведмедик прокинувся в своєму барлозі і подумав: «Треба ж, взимку мені снилися бджоли!»

Та коли він помітив поруч дерев’яну миску з медом, то зрозумів, що зовсім це був не сон, це бджоли прилітали його відвідати. «Так ось, чому мед у бджіл такий смачний і корисний! Тому що бджоли добрі», – вирішив Клишоніжка.