Мої роздуми і нічого більше…
Прокоф’єва Тетяна
А ми ж не цінували те, що мали,
Нам увесь час здавалось мало.
Та очі нам війна розкрила,
І показала, що насправді є важливим!
Ми мріяли про речі,
Які й не так були потрібні нам, до речі.
Лиш зараз зрозуміли на всі сто,
Що щастя — зовсім не у ґаджеті й авто.
Відкрились душі наші та серця,
Бо щастя — це коли жива сімʼя,
Коли навколо мир та спокій,
І в цілім світі ти не одинокий.