Мишеня та олівець

Жив-був на столі у Володі Олівець.

Якось, коли Володя спав, на стіл залізло Мишеня. Побачило Олівець, схопило і потягнуло до себе в нірку.

— Відпусти мене, будь ласка! — благав Олівець. — Ну, навіщо я тобі потрібен? Я дерев’яний, і мене не можна їсти.

— Я тебе гризтиму! — сказало Мишеня. — У мене сверблять зуби, і я весь час повинен щось гризти. Ось так! — І Мишеня боляче вкусило Олівець.

— Ой, – сказав Олівець. — Тоді дай мені востаннє щось намалювати, а потім роби, що хочеш.

— Так і бути, — погодилося Мишеня, — малюй! Але потім я тебе все одно погризу на дрібні шматочки.

Зітхнув важко Олівець і намалював коло.

— Це сир? — запитало Мишеня.

— Можливо, сир, — сказав Олівець і намалював ще три маленькі кола.

— Ну, звичайно, сир, а це дірочки в ньому, — здогадався Мишеня.

— Можливо, дірочки, — погодився Олівець і намалював ще одне велике коло.

— Це яблуко! — закричало Мишеня.

— Можливо, і яблуко, — сказав Олівець і намалював кілька таких видовжених кіл.

— Я знаю, це сардельки! — закричало, облизуючись, Мишеня. — Ну, закінчуй швидше, у мене страшенно сверблять зуби.

— Стривай хвилинку, — сказав Олівець.

І коли він почав малювати ось ці куточки, Мишеня закричало:

— Це схоже на ко… Не малюй більше!

А Олівець уже намалював великі вуса.

— Та це справжня кішка! — пискнуло перелякане Мишеня. – Рятуйте! — і кинулося до себе в нірку.

З того часу Мишеня звідти носа не показувало. А Олівець у Володі досі живе, тільки він став маленьким.

І ти своїм олівцем спробуй намалювати таку кішку, на страх мишенятам.