Мишеня Тім боїться йти до лікаря

Тато мишеняти Тіма їде до села. Дідусь захворів, і тато хоче допомогти бабусі його доглядати. Маленьку Лілі тато бере із собою. Вона нещодавно хворіла і їй корисно буде подихати свіжим повітрям.

Лілі махає з вікна машини.

– Бувай! – кричить Тім. – Передавайте привіт бабусі з дідусем!

Тім задоволений, він весь день проведе з мамою.

– Ми підемо до парку, так? – Запитує він у мами.

– Якщо хочеш. Сьогодні ти вибираєш, куди піти.

Мишеня Тім поскладав свої улюблені іграшки у візок і вони з мамою вирушили до парку.Тім уявляє, як зустріне там друзів і у що вони бавитимуться. Але парк досить далеко, і Тім втомився, хоча візок тягне мама, а не він.

– Довго ще? – ниє Тім. – У мене вже немає сили!

– Не хвилюйся зараз побачиш друзів, і сили тут же з’являться, – відповідає мама.

І справді, тільки вони дійшли до парку, виявилося, що Тім зовсім не втомився.

– Фіпсі! Діді! Привіт! – радісно закричав Тім і побіг до друзів.

У парку чудово. Тут і гойдалка, і лазалки, і висока – висока гірка.

Тіму хочеться показати друзям який він спритний і сміливий.

– Я зараз, залізу на самий верх, а потім на гойдалку, а потім з’їду з гірки швидше вітру!

– Тім, я буду тут, поряд з іншими мамами. Лізь обережніше! – попереджає мама.

Тім махнув мамі лапкою і швидко, швидко поліз нагору.

Фіпсі і Діді дивуються: нічого собі, як спритно він лізе!

А мишеня Тім так стрімко перебирає лапками, що навіть у них плутається.

Друзі занепокоєно дивляться на Тіма.

– Обережніше, Тім! – просить Фіпсі – А то впадеш.

– Не впаду! – сміється Тім. – Я залізу на самий верх і покажу своєму ведмедику, який звідти вигляд!

– Тримайся міцніше, Тім, – радить Діді. – Ти заліз дуже високо.

Але мишеня Тім їх не слухає. Він поспішає залізти на сам вершечок. Йому приємно, що друзі за нього турбуються, але більше йому хочеться, щоб вони ним захоплювалися. Раптом.. лапка в нього зісковзнула і…

– А– А– А– А! – Тім упав. – У– у– у як боляче! – плаче він схопившись за лапку. – Я зламав лапу!

Діді кинувся до нього, а Фіпсі побіг за дорослими.

– Потерпи трошки Тіме, зараз Фіпсі приведе твою маму, – просить Діді і, щоб втішити друга додає; – Ти ліз дуже швидко…. а вниз летів ще швидше!

А ось і мама!

– Тут боляче? – Запитує вона, обмацуючи лапку Тіма.

– Так, матусю! Дуже!

– Нам треба до лікарні, – каже мама.

– Ні ні! – плаче мишеня Тім. – Я боюсь! Дивися мені вже краще, вже майже пройшло.

Мишеня Тім встає, але йти не може.

– Ой, Тім не треба боятися. У лікарні хороші лікарі, вони тобі допоможуть. І без них ми з тобою ніяк не впораємося.

Але як дістатися до лікарні?

Добре, що вони взяли з собою візок. Мама посадила у нього Тіма і повезла.

Їхати у візку весело, але лікарня лякає Тіма.

На вході їх зустрічає медсестра.

– Доброго дня, малюче. Що в тебе з лапкою? – Запитує вона.

– Нічого все гаразд, – бурмоче Тім.

Але мама розповіла медсестрі у чому справа.

– Зараз лікар його огляне. Не хвилюйтеся, у нас дуже хороші лікарі.

Але спершу треба почекати своєї черги. Мама відвела Тіма у ігрову кімнату до інших дітей.

– Чому в тебе рука перев’язана? Це лікарі тебе поранили? – Запитав Тім у одного малюка.

– Ні, поранився я сам. А лікарі мені наклали гіпс і тепер рука майже зовсім не болить.Я можу навіть бавитися. Дивись який у мене літак.

– А я вдарилася головою, і в мене от – от такенна гуля! – Поскаржилася незнайома дівчинка. – Але лікар помазав її маззю, і скоро все минеться.

Мишеня Тім трохи заспокоїлося.

– Тім іди швидше, – кличе медсестра.

Лікар на нього вже чекає. Він у білому в халаті і здається незлим.

Може, він і не робитиме мені боляче, — міркує мишеня Тім.

– Сідай ось сюди і розкажи мені, що з тобою трапилося.

Тім із задоволенням розповідає, як хотів залізти вище всіх і впав. Він любить базікати.

– Я заліз на самий верх! Швидше за всіх! І впав… а там було метрів десять.

Перебільшувати Тім теж любить.

– Ну, у такому разі тобі дуже пощастило, що ти нічого не зламав, – говорить лікар і посміхається, обмацуючи лапку Тіма. – Невеличкий вивих, нічого страшного. Зараз перев’яжемо і все швидко пройде.

Лікар робить все дуже обережно. Мишеня Тім навіть задоволений.

– Мамо, дивись! У мене лапка перев’язана, як у справжнього вояка. А моє ведмежатко впало з висоти разом зі мною! – повідомляє Тім лікарю. – Ви можете і йому зробити пов’язку.

Лікар перев’язує лапу ведмежаті .

– Спасибі вам велике! – Тім бере ведмедика і заспокоює його. – Бачиш, у лікарні зовсім не страшно!

Вдома за вечерею Тім захлинаючись розповідає татові про все, що з ним трапилося і з гордістю показує свою перев’язану лапку.

– У парку було класно – каже Тім. – Я заліз дуже високо, а наступного разу залізу ще вище! Ти, побачиш тату як високо я можу залазити! Тільки ведмедика я залишу тобі, щоб я міг триматися всіма лапками. І падати я більше не буду. Але якщо раптом випадково впаду, я піду до лікаря, і він мене вилікує!

– І все – таки будь обережнішим Тіме, – просить його тато. – А то можна так впасти, що й лікар не допоможе. І ти маєш рацію – ведмедика треба берегти. Он у нього тепер теж лапка перев’язана.

– Завтра я піду в дитячий садок і всім розповім, що зі мною було, – мовить Тім, коли тато укладає його спати.

– Ні, друже. Лікар сказав, що тобі треба декілька днів посидіти вдома.

– Але як так? Невже ніхто не побачить мою перев’язану лапку!

– Ну чому ж? – Сміється тато. – Ти можеш запросити друзів до себе. Головне, щоб цього разу вони не брали з тебе приклад.

– Гаразд, я їм так і скажу.

Тім усміхається і засинає.