Мишеня Тім вередує

Тім – гарне мишеня, але сьогодні у нього з самого ранку примхливий настрій.

– Тіме, одягайся! — сказала йому мама після сніданку. — Ось тобі светр — одягни, щоб не замерзнути на прогулянці.

— Не хочу светр! Мені і так добре! – Кричить Тім.

— Ну, дивись, — зітхає мама. — Але якщо буде холодно, одразу підемо додому. — А потім додає: — Тільки спершу прибери за собою іграшки.

— Це не я їх розкидав, а ведмедик Тедді! — вигадує Тім і показує на плюшевого ведмедика. — І взагалі мені подобається безладдя, так зручніше: всі іграшки одразу видно!

Нарешті мама з Тімом виходять з дому, але Тім і на вулиці вередує.

—Мамо, купи мені іграшку!

—У тебе і так багато іграшок, – каже мама.

—А я хочу! Хочу! Купи мені жовту качечку!

Але качечку мама не купила. Натомість дозволила Тіму проїхати одне коло на каруселі. Але яке там одне коло! Він проїхався п’ять разів і ніяк не хоче злазити.

—Тіме, нам час! Дивися, всі діти вже порозходилися, — каже мама.

— А я ще хочу! Я на поросяті не катався! – закричав Тім і сердито схрестив лапки на грудях.

Коли Тім зліз із каруселі, він побачив морозиво.

– Хочу морозива! Фісташкового! Велике-велике! Мишеня Тім щосили тягне маму за лапу.

—Зараз не час для морозива, Тім, ми скоро підемо додому, у нас на обід смачний морквяний суп, – каже мама, але Тім не хоче нічого чути.

—Гей, Тіме, давай пограємо в м’яча! – Кличуть його друзі.

— М’ячик мій, я сам гратиму з ним! – Відповідає мишеня.

Друзі йдуть. А грати одному нудно.

— Ходімо, Тіме, нам час! — кличе мишеня мама.

—Я втомився, візьми мене на ручки! Я не хочу йти сам! — Тім щосили упирається лапками в землю.

І тут мама починає втрачати терпіння.

— Та що з тобою сьогодні, Тіме? Що ж ти весь час вередуєш? Я втомилася і не можу тебе нести. Ходімо додому, нас тато чекає.

– А я не піду додому! Ми з моїм ведмедиком ще не на гулялися!

— Вже холодно й незабаром стемніє. А мені ще треба приготувати вечерю, — умовляє мишеня мама.

— Не-е-е-є! Не піду! Я буду гуляти!

І Тім тікає, притискаючи до себе ведмедика.

– Ти-і-іме! Ти де? Іди сюди швидше! — гукає мама. Вона не на жарт перелякалася. Куди подівся малюк? Мама бігає та шукає його. Але Тім причаївся за кущем і мовчить.

Вже зовсім стемніло. Стало холодно. І чому він не надів светр? Мишеня вибирається зі свого укриття, але мами не бачить.

— Мама! Мамочко! — кличе мишеня.

Навколо зовсім темно. Мишеняті здається, що з темряви на нього дивляться злі чудовиська.

—Мама! Ма-а-а-а-а-а-а! – Кричить Тім. – Де ти?

І тут до нього підходять мама з татом. Тато приніс ліхтар і знайшов синочка.

—Ось ти де, Тіме! Ми так довго тебе шукали!

Батьки кидаються його обіймати, і Тім притискається до них.

— Я ніколи не вередуватиму! І нізащо більше не втечу! – обіцяє Тім.

А мама з татом його обіймають. Як добре, що все добре скінчилося!