Новий велосипед
Стеценко Микола
Левко приїхав на майданчик на новому триколісному велосипеді, що аж виблискував на сонці. Відразу його оточили діти.
— Дай проїхатися, — просять.
— І мені, і мені…
— Нікому не дам,— насупився Левко.— Я ще й сам не накатався… — І, гучно затутукавши, закружляв навколо квітника.
А хлоп’ятам ще дужче закортіло проїхатися на новому велосипеді.
— Ну дай хоч попробувати,— не відставали вони. Левко ж і слухати не хотів — їздив сам.
Просили, просили хлоп’ята та й почали розходитись — хто до пісочниці, хто на гойдалку.
Набридло Левкові одному кататись. Відтягнув велосипед додому, а сам вибіг на майданчик. Став у коло в м’яча грати. Та м’яч чомусь пролітав мимо нього. Образився Левко, підійшов до гойдалки.
— Зупиніть, і я сяду,— попросив він.
А хлоп’ята ніби й не чули, ще дужче розгойдувалися. Надув Левко губи, відійшов до дівчаток — вони в піску гралися. Але й ті не звернули на нього ніякої уваги. Тільки хтось сказав:
— Іди катайся на своєму велосипеді…
Джерело:
“Заяче озеро”
Микола Стеценко
Видавництво: “Прапор”
м. Харків, 1972 р.