Никодим і Жайворонки

На полі Никодим говорить Климу:
— Пшениця на порі, вже час косить!
До Друзів треба йти просить:
Як ланкою прийдуть, — зметуть в одну годину.
— Тікать! Тікать! — пищать Жайворонята,
Що їх гніздо було на тім лану.
— Не кваптесь, дітки! — каже Мати.—
Тут проспимо ще нічку не одну.—
На ранок Никодим по полю ходить знову:
— Стоїть, дивись, пшениця, як дуби!
Прийдеться звать Сусід на допомогу.
Посиплеться зерно — що хочеш, те й роби.
— Тікать! Тікать! — пищать Жайворонята. —
Біда над головою нависа!
— Куди спішить? — спокійно каже Мати.—
Навряд чи й завтра тут гулятиме коса! —
Назавтра знов господарі виходять:
— Отак надійсь на Друзів та Сусід!
Вже сиплеться зерно і ждати годі,
Бо матимем саму солому та послід.—
Сміється Клим:
— Чудний ти, Никодим!
Казав я: не морочте голови,
Самі давайте закачаєм рукави! —
Гукнула Мати-птиця:
— Тепер пішли! Сиділи б — не сидиться!
Тут завтра задзвенить весела косовиця!

Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік