Оса та Гадюка

Гадюка краю вже дійшла:
Кусає всіх, глузує та ляка.
Така біда: гадючого жала
Бояться всі (крім Їжака,
Але Їжак в кущі зарився,
Громадським лихом не журився).
Ведмідь боїться волохатий —
Гадюка в лоб куса;
Лисиця геть втекла,
Щоб клопоту не мати;
І Вовк зникає, головатий…
І що ж? Взялась мала
Оса:
— Неправди видержать не можу!
З смертельним ворогом поб’юсь.
Я смерті не боюсь —
Умру, а переможу! —
Гадюці в голову вп’ялась.
Клятуща трупом простяглась.
Оса жалом застрягла в голові.
Лежали трупом дві
На стоптаній траві.
Настав кінець Гадюці прездоровій.
І ось
У перший раз почути довелось,
Як плакав Соловей на гілці яворовій,
І пісня та звучала як хвала:
Умерла, як герой, Оса мала!