Оса та Виноградар

Господар напував волів з відерця.
Улеслива Оса літала коло рук:
— Ой, питоньки! Жалійте серця,
Бо лопну від жаги, згорю від мук!
Я виноград вам стерегтиму:
Усіх, хто близько йтиме,
Гусатиму до сліз,
Щоб у садок не ліз… —
— Гай-гай! А хто наш виноград куса?
Хто урожай псує, як не Оса?

Псують наш виноград, обридлі як нудьга,
І завдають нам шкоди й муки,
А як за серце припече жага,
То лізуть цілувати руки.