Пан та Іван
Чули про багатого пана? Був у нього наймитом Іван — працьовитий і слухняний парубок. От одного разу пан і каже Іванові:
— Дам тобі, Іване, торбу грошей, якщо ти мені зумієш розказати неправдиву казку.
А треба сказати, що пан той був дуже охочий до казок.
— Добре, пане, — одказав Іван.
От Іван думав-думав та й почав:
— Були, пане, в мого батька бджоли. Одного сонячного ранку полетіли вони в поле. Сталося так, що найменша бджілка відстала трохи від компанії, і на неї напали вовки. Злі вовки розірвали бджолу і цілий день їли бджолине м’ясо.
— Що ж, буває, — мовив пан.
— Ввечері повернулися бджоли, — продовжував далі Іван, — батько перелічив їх у вулику і помітив, що найменшої немає. Пішли ми її шукати. В полі знайшли розірвану вовками бджолу, забрали додому і нарізали з неї аж дванадцять бочок м’яса.
— Вірю, Іване, вірю, — відказав пан.
Іван розказує далі:
— Однієї неділі, коли всі люди йшли до церкви, я побачив, як ваш батько пас свині…
— Неправда! — гукнув пан. — Мій батько ніколи не пас свиней.
Та тут же пан вмовк, але було вже пізно. Мусив-таки дати Іванові торбу грошей.