Подарунок з неба

Сталася ця історія багато років тому. Жив тоді в Ізраїльській землі один чоловік.

Був цей чоловік мудрецем і праведником, але тільки дуже, дуже бідним, і звали його рабі Ханіна. Жив він у маленькій перекошеній хатинці, а в хатинці цій нічого не було: ні меблів ніяких, ні посуду гарного, ні фіранок на вікнах, ні килимів на підлозі. І навіть їжі досхочу не було в них у хаті. Трохи зерна їли в хаті рабі Ханіни цілий тиждень і запивали водою. І в суботу їжа їхня складалася із зерна та холодної води.

Якось у п’ятницю, після полудня, з дверей усіх будинків довкола поширювалися приємні запахи суботніх страв і тільки в хаті рабі Ханіни не було нічого.
Дружина Ханіни була дуже сумна через те, що навіть у суботу у них не буде пристойної їжі.

– Чоловіче мій, – сказала вона чоловікові зі сльозами на очах, – що з нами буде Доки ми так голодуватимемо, що навіть у суботу у нас буде нічого поїсти і попити, нічим підтримати душу

Відповів їй рабі Ханіна:

– Що ж робити? Немає в мене грошей. Жодної копійки немає, щоб купити на суботу їжі та трохи вина. Вислухала його дружина і сказала:

– Мені розповідали, що на небі праведники сидять у раю навколо столу із чистого золота. А на столі, срібні тарелі, повні всякої смакоти, і кришталеві келихи, а в келихах червоне вино. Це правда?

– Так, так кажуть, – сказав рабі Ханіна.

– Може, ти помолишся, запропонувала дружина, – і попросиш, щоб нам дали що-небудь від столу праведників У них всього так багато, а у нас немає нічого. Мабуть, щось із того, що в них залишається, вистачило б нам, щоб наїстися досхочу, – так просила дружина рабі Ханіну, і сльози текли в неї з очей.

Не міг рабі Ханіна дивитися спокійно на сльози своєї дружини. Що ж він зробив. Вийшов із дому, став у дворі під зелене дерево і почав молитися, просячи хоч що-небудь від столу праведників. І раптом з небес простяглася біла рука і пролунав голос:

– Ви просили чогось від столу праведників. Ось вам! Тримай, Ханіно бен – Роса!

Рабі Ханіна взяв, добре роздивився і побачив, що отримав у подарунок з неба ніжку від столу праведників, що на небесах. Дуже гарну ніжку прикрашену квітами та стеблами із чистого золота| сяючу чудовим сяйвом.
Здивувалась жінка і сказала:

– Ніжка від столу. Що ми з нею робитимемо! Ми просили їжі і трохи вина на суботу, шматок хліба, a що отримали.

– Це те, що нам дали, – сказав рабі Ханіна суворо, подарунок із неба. Але й він був здивованим таким подарунком.

– Можливо, можна відрізати шматочок від золотої ніжки і купити трохи чогось на суботу запропонувала дружина.

– Відрізати від ніжки золотого райського столу про це рабі Ханіна не хотів навіть чути.

Він узяв подарунок, що отримав з небес, і заніс до своєї маленької хатини. Не встиг рабі Ханіна переступити поріг, як будинок раптом наповнився світлом і перетворився на справжній палац. Несподівано там опинилися гарні меблі, на вікнах вишиті фіранки, на підлозі багато килимів, а посеред кімнати стояв стіл вкритий білою скатертиною, а на ньому суботня трапеза в золотих, срібних та кришталевих посудинах. І новий одяг на рабині Ханіні та його дружині. І все це завдяки золотій ніжці від столу праведників, що дали їм у подарунок із неба!

Щасливими, веселими та ситими були рабі Ханіна та його дружина всю ту суботу. І ось, коли субота скінчилася і рабі Ханіна зійшов на ложе своє і заснув, наснився йому дивний сон.

Наснилося йому, ніби всі праведники сидять у раю за золотим столом. На кожному з них надіто по вісім різних уборів, зроблених із білих хмар; на голові у всіх по два вінці один із перлів та дорогоцінного каміння, другий із чистого золота. Біля кожного праведника стоїть ангел і подає йому страви та напої. Щойно наповнить ангел срібну тарілку, схожу на чашу, і ой! Тарілка ковзає і падає додолу. Вино з келихів виливається і потрапляє на білий одяг праведників. Тому що стоїть стіл, стіл праведників із чистого золота, лише на трьох ногах. Однієї ноги немає, і праведники не можуть ні їсти, ні пити як слід.

Прокинувся рабі Ханіна і весь тремтить. Розповів він дружині свій сон і каже:

– Праведники почули мої благання і віддали мені частину від свого золотого столу одну з його ніжок. А тепер вони сіли на небесах їсти, а стіл у них перекосився, і вони не можуть наситити свої серця.

– Ой, ой, ой! заволала дружина, – треба, щоби праведники сиділи за гарним столом, як цей.

– І я так думаю, – сказав рабі Ханіна.

– Що ж ми робитимемо, спитала дружина. Відповів рабі Ханіна:

– Я думаю, іншого виходу немає. Доведеться помолитись і попросити, щоб вони забрали назад ніжку золотого стола.

А жінка сказала:
– Я знаю, як важко отримувати подарунок з неба, але віддавати його назад у сім разів важче.

Відповів на це рабі Ханіна:

– Я молитимусь і проситиму щосили. Може, вони почують мою молитву і цього разу.

Вийшов рабі Ханіна надвір, став під зеленим деревом, довго молився і просив:

Господи, Боже наш, дякую Тобі за чудовий подарунок, що Ти дав нам. Все є тепер у нас у домі. Але на небі, як я бачив уві сні, праведники сидять за столом з трьома ніжками і біля такого столу вони не можуть ні їсти, ні пити. Горе та неспокій завелися серед праведників у раю. Дуже я прошу Тебе, поверни золоту ногу на місце, до столу праведників.

Просив рабі Ханіна і просив, доки молитва його не була почута: з небес раптом простяглася біла рука. Рабі Ханіна вклав у неї золоту ніжку від столу праведників. Вмить зникла рука, Але з дому рабі Ханіни зникли їжа і зручні меблі, посуд і гарний одяг. І знову не було їжі весь тиждень, і навіть їжі та вина для суботньої трапези теж не було.

Але рабі Ханіна та його дружина не сумували і не засмучувалися. Вони раділи, що там, високо в небесах, сидять праведники навколо золотого столу, і всі чотири ноги цього стола стоять на місці.