Про Андрійка – Неумійка

Це Андрійко-Неумійко.
Ну й хлопчина!
Ну й мастак!
В школі, вдома —
Скрізь у всьому
Завжди в нього все не так.

Починає,
Поспішає,
А виходить на одне:
Наш Андрійко-Неумійко —
Що не візьме — те не втне.

В зошит білий
Ляпка сіла.
Що робить йому тепер?
Став завзято
Витирати —
Дірку в зошиті протер.

Став він хату
Підмітати —
Та ще дужче насмітив.

Взявся, діти,
Посуд мити —
Склянку з блюдечком розбив.

Десь поділись,
Загубились
Гудзики на комірці,
Став ладнати,
Пришивати —
Зшив з сорочкою штанці!

У Андрійка-Неумійка
Молоток є і гвіздки.
Він до діла
Взявся сміло —
Бац!…На пальцях синяки.

Став санчата Фарбувати,
Фарбу й щіточку приніс —
Сині в нього
Руки й ноги,
Навіть вуха, навіть ніс.

Він картинку
Із «Барвінка»
Для газети вирізав.
— Ой, загине
Скатертина! —
Братик плачучи сказав.

От Андрійко-Неумійко
Клеїть змія-летунця.
Клеїть змія —
Не уміє,
Сам прилип він до стільця.

Взяв лопату
І копати
Він круг яблуньки почав.
— Ой Андрійку-Неумійку,
Ти ж коріння порубав!

На ялицю
Шпаківницю
Він повісити поліз,
Та злякався
І зірвався,—
На ялиці сам повис.

Вудку взяв він,
Розмотав він…
Комарі гудуть: зу-зу!
Наш Андрійко-Неумійко
На гачок спіймав… козу!

Ось Андрійко-Неумійко
Юшку з риби став варить:
Вкинув зілля,
Рибку з сіллю,
А води… забув налить.

І дівчата,
І хлоп’ята
По гриби пішли у ліс.
Наш Андрійко-Неумійко
Заблудив між трьох беріз!

Із Андрійка-Неумійка,
Прикладу ви не беріть,
Бо Андрійку-Неумійку
Трудно буде в світі жить!