Про чотириногих, рогатих і безрогих

Ця книжка-картинка художника Г. Глікмана і поета Д. Білоуса розповідає дітям про диких тварин України.

ЗАЄЦЬ

А я зайчик-побігайчик,
З’їв би хлібця я окрайчик,
Та немає на біду, –
Їм капусту, лободу.

Ворог з’явиться – куниця,
Вовк чи рись, а чи лисиця, –
Так заплутаю сліди,
Що попробуй – віднайди!

БІЛКИ ТА КУНИЦЯ

Ну й розбійниця куниця!
Захотіла поживиться:
Зголоднілася в кублі,
У сосновому дуплі.

Із зеленої галузки
Плиг на білок – тільки дзуськи:
Як пір’їночка, легка
Кожна білочка метка –

Миттю з гілки та на гілку,
Хто догнати зможе білку!
Вдень, кунице, чи вночі
Інші йди шукать харчі!

ДИКИЙ КІТ

Кіт-воркіт! Кіт-воркіт!
Не простий, а дикий.
А який апетит
У кота великий!

Ось майнула – диви! –
Миша поміж суччя.
Але спробуй, злови,
Як вона летюча!

КОЗУЛЯ ТА РИСЬ

Дерева величаві
Під вітром: гу-гу-гу…
Проходить на галяві
Козуля по снігу.

А з дерева, з вершини,
Плиг із засади рись
В козулі мимо спини,-
Козуле, не барись!..

…Хоч наточив був ікла,
Та промахнувсь ловець:
Козуля в лісі зникла,
Легка, як вітерець…

ВЕДМЕДІ

Ой, які ж бо симпатичні
Ведмежата-пустуни!
В лісі вже до всього звичні,
Виграють собі вони.

Мати їх оберігає –
Час від часу тільки зирк,
А малеча не вгаває –
Ну справжнісінький вам цирк!

ЛИСИЦЯ

Зажевріли суниці
Між зелені й квіток.
Стрибає при лисиці
Юрба її діток.

То роблять фіззарядку
Лисичі малюки!
Немає тут порядку?
Ні, саме навпаки:

Малеча поплигає –
І в нору, в холодок.
Тоді лиш замовкає
Лисичий «дитсадок».

ДИКИЙ КАБАН, АБО ВЕПР

Вепри – дикі кабани.
В лісі мешкають вони.
Малюки у них довгасті,
Ще й, немов кавун, смугасті.

І свиня їх дика вчить,
Щоб уміли землю рить,
Щоб поживу і малі
Діставали з-під землі.

ОЛЕНЬ

Олень! Олень! Чуєш рев?
Справся з бистроногим!
Аж гілля летить з дерев,
Як зачепить рогом.

Стереже від ворогів
Стадо олень-татко.
Мама-олень без рогів —
Пестить оленятко.

ВОВКИ ТА ЛОСЬ

Два вовки за лосем гнались,
Поживитись намагались.
Та копитом вдарив лось –
Сторч летіть їм довелось!

БОБРИ

А то що там на воді? –
Ніби тихі сплески.
То в воді бобри в труді –
Зуби, як стамески.
Де багато є купин –
З гілля зроблять хатки.

Впинять навіть річки плин,
Поробивши гатки.
Не злякаються води,
Хоч яка холодна:
Влітку, взимку – є завжди
Станція в них водна!

ЛАНЬ

Жовкне листя на каштані,
Хоч не скоро ще зима.
У ліску грайливі лані
Ніби б’ються жартома.

Лані кору гризти люблять
І пасуться на траві.
Хоч у травні роги й згублять,
В серпні – виростуть нові.

ЄНОТОВИДНИЙ СОБАКА

Дуже схожий на єнота
Й на велике цуценя,
Він у хащах, край болота,
Схопить мишу й жабеня,
І жучища-роганя.

Глянеш – песик незавидний,
Як і наш Сірко в дворі.
А живе єнотовидний
Цей собака у норі,
В стозі сіна, в чагарі.

“Про чотириногих, рогатих і безрогих”. Малюнки Г. Глікмана, текст Д. Білоуса. Державне видавництво дитячої літератури УРСР. Київ, 1959.