Про сім островів

На одному острові жили колись семеро сестер, одна гарніша за іншу. Батьки дуже любили та балували їх. Батькові з матір’ю не хотілося, щоб загрубіли ніжні руки дівчат, і вони все в домі робили самі – а ще їм доводилося працювати в полі, щоб прогодувати себе і сімох дочок.

Час минав, але нічого не змінювалося в цій родині, і дівчата ставали все лінивішими. З подругами вони були примхливими і зарозумілими, тому втратили їх і залишилися зовсім одні. Але сестер це анітрохи не засмутило. Щодня, прокинувшись, вони бігли на берег і до самого вечора купалися в морі, співали, сміялися і веселилися. Жодна не згадувала про батьків, які працювали в цей час, не розгинаючи спини.

Несподівано, в один день, батько і мати захворіли. Вони злягли, хвороба ставала все важчою, і незабаром настав день, коли вони вже не могли підвестися. І тут виявилося, що, хоч у них і семеро дочок, подбати про них немає кому.

– Зваріть нам хоч трохи рисової юшки, – просили хворі батьки.

Але кожна з сестер чекала, щоб замість неї юшку батькам зварила інша – такі вони були безсердечні та ліниві. Марно батько і мати проклинали дочок і обсипали докорами – змінити поганий характер дівчат вони вже не могли. Так, журячись, і померли хворі батьки.

Батька та матір поховали, а дівчата, весело сміючись, знову побігли на берег моря і почали бавитися там, як колись. Раптом вони побачили старого з довгим ціпком у руках. Дівчата злякалися його і побігли геть, але старий крикнув: «Зупиніться!» – і ноги їхні стали такими важкими, що вони не могли відірвати їх від землі.

– Ваші батьки любили вас, – сказав старий, – а ви нічого не хотіли зробити для них, коли вони захворіли. Ви були безжальні до своїх батьків, і за це ви перетворитеся на сім кам’яних островів.

Він ударив кожну ціпком і зник. А наступного ранку прибережні мешканці і мореплавці з подивом побачили неподалік острова, на якому жили семеро сестер, ще сім островів там, де була раніше лише морська гладь.

Розповідають, що ночами з семи островів, що раптово піднялися з хвиль, долинає жалібний стогін. Люди кажуть, що це плачуть сестри, які були такі жорстокі зі своїми батьками.