Протоптали стежку

Уночі була хуртовина. Намело кучугури снігу. Рано-вранці до школи йшло троє дітей — Юрко, Михайло і Ніна. Скрізь на подвір’ях видно було людей. Чоловіки, жінки й діти відкидали лопатами сніг, прокладали стежки.

Ось хата бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинилися діти біля бабусиного подвір’я. Нікого не видно.

— Як же бабуся до колодязя йтиме? — каже Юрко. — Снігу стільки…

— Давайте протопчемо доріжку від хати до колодязя! — радить Михайло.

Діти пішли на подвір’я бабусі Марії по глибокому снігу. Від воріт до хати було йти дуже важко. А від хати до воріт трохи легше. Пройшли вдруге, втретє,
учетверте… Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до колодязя.

Спітнілі, втомлені, радісні ішли діти до школи. Вони думали: ось зараз бабуся Марія вийшла на подвір’я, побачила стежки. Радіє. І дякує нам…

Тішилися і діти. Бо думали про це.