Принц Перший

Жив-був в одному королівстві маленький Принц. Поважним гостям, які приїжджали до їхнього королівства, хлопчика представляли як Принц Перший. Таким був його королівський титул.

Та Принцу дійсно всюди та в усьому хотілося бути першим. Він вигадував різноманітні конкурси та змагання, у які грав зі своїми слугами. Бажаючи догодити маленькому Принцу, слуги піддавалися йому, тому він легко перемагав. Якщо це були спортивні завдання, то навіть не треба було піддаватися: малий Принц бігав швидше та грав у м’яч краще, ніж його слуги поважного віку.

Одного разу юний син королівського кухаря обіграв Принца у змаганні «Хто сильніше». Тоді Принц наказав звільнити кухаря та вигнати його разом з сином з королівства. З того часу ніхто з підданих не насмілювався грати з ним за чесними правилами.

Якось Принц був запрошений на автомобільні перегони. Змагання спортивних машин, які наздоганяли один одного на шаленій швидкості, перехоплювали подих та надихали Принца на нові перемоги.

– Хочу також брати участь в перегонах та вибороти перше місце! Скажіть, нехай дадуть мені найпотужніший та найшвидший автомобіль! – наказав Принц своїм слугам.

– Але, Принце, ти ще недостатньо дорослий для таких машин! – заперечили слуги.

Принц затупав ногами, замахав руками та закричав, що усіх звільнить та вижене з королівства. Слуги не хотіли бути вигнаними, та допустити, щоб маленький хлопчик сів за руль машини, також не могли. Тому вони запропонували Принцу позмагатися на іграшкових машинках у каруселі. Вони посадили його на головну машинку, та шепотілися між собою:

– У таких перегонах наш Принц точно прийде першим!

Принц усівся на своє місце, а інші місця в каруселі зайняли діти, які цього дня гуляли з батьками у парку.

Карусель весело закружляла під веселий дитячий гомін.

– Я перший, я перший! – вигукував Принц.

Нарешті, карусель зупинилася.

– Мій автомобіль прийшов першим, я чемпіон! – переможно сказав Принц.

– Якщо твоя машина перша, то чому перед нею стоїть мій автомобіль, який прийшов останнім? – запитав у принца маленький хлопчик.

Принц не знав, що відповісти.

– Що? – розсердився Принц, – Я ж звик в усьому бути першим! Ось я тобі зараз покажу!

Однак хлопчик утік. Принц побіг за ним, щоб пригрозити, що вижене його з королівства, але не зміг його наздогнати.

«Знову я не перший», – сказав Принц, і з його очей полилися сльози.

– Не засмучуйся, Принце, – сказала йому дівчинка, яка проходила повз нього та побачила, що сталося. Не обов’язково в усьому бути першим та найкращим. Та це й неможливо! А якщо дуже хочеться виграти, то треба багато тренуватися, вчитися, часом доведеться переживати поразки. Разом з тим, у кожного з нас є справа, у якій ми можемо бути найкращими за інших людей, можемо бути переможцями. Наприклад, усе наше королівство знає, що ти, наш Принц – перший винахідник конкурсів та ігор.

Принц уважно слухав дівчинку, а вона розповіла йому, що незабаром у королівській школі відбудеться свято.

– Допоможи нам зробити наше свято веселим та цікавим. Вигадай для нас конкурси та змагання, будь ласка, – попросила дівчинка Принца.

Принцу сподобалася ця ідея. Завдяки його допомозі свято в королівській школі вдалося на славу.

З того часу у Принца з’явилося багато нових друзів. Він вигадував та сам брав участь в багатьох змаганнях, часом програвав, а часом – здобував перше місце. У Принца Першого розпочалося щасливе дитинство.