Щастя під носом

Тікав Охрім від злиднів у світи, —
Він щастя там хотів знайти.
Звалив на горб торби,
Готовий до трудів, до боротьби.
А Доля-жартівник, глузуючи з небоги,
Дарунок золотий підкинула під ноги.
Охрім зрадів, на шлях упав,
Цілунком до землі припав:
— Нащо мені шляхи топтати
І вдалині
Непевного шукати,
Як щастя тут мені
Прийшло під ніс?.. —
Не встиг дарунок взять руками —
Пожартував лукавий біс:
Розпалось щастя черепками.

Охрімову цю вдачу
У багатьох я бачу:
Де кисіль —
Там і сів,
Де пиріг —
Там і ліг.