Сойчині комори
Забашта Любов Василівна
Ховає сойка скрізь горішки,
Ховає жолуді і шишки
В мале дупелечко в горісі,
Під корені дерев у лісі,
Під мох, під листячко опале
І всім кричить:
— Це я надбала! —
А як впаде на землю сніг —
Вона гризе собі горіх
Чи зерна з шишки вибиває
І зиму радісно вітає…
