Сон
Воронько Платон Микитович
Прилетіла бджілка до Павла.
Бджілка, мов сопілка, загула:
— Слухай, мій хазяїне, тобі
Наші бджоли кланялись в журбі.
Трудівниць ти зовсім занедбав,
Десь ти цілі тижні пропадав.
Вулики замокли на дощі,
Розрослись на пасіці кущі,
Затуляють листячком льоток.
Не надійся, Павле, на медок. —
Так наснилось хлопцеві вночі.
Ранком він поскошував кущі,
Вийняв рамки, вистругав дошки,
Поміняв на вуликах дашки,
Трутники розчистив, як зумів,
Навіть стежку віником замів,
Ліг, заснув. І знову до Павла
Бджілка, мов сопілка, загула.
Каже: — Павле, друже, молодець!
Буде в тебе мед і медянець.
Бджоли трутнів б’ють споконвіків
І не люблять трутнів бджільників.
“На рідному порозі” – Платон Воронько. Вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво “Веселка”, 1983 р