Сон

Наш Сірко, натура ласа,
Раз побачив сон такий:
Біля нього купа, м’яса,
Ще й на закуску кістки!

Тож Сірко не їв – давився,
Кливаками роздирав,
І гарчав, і в бік дивився,
Щоб ніхто чого не вкрав.

Аж нараз йому здалося,
Що крадеться звір-хижак…
На Сіркові все волосся,
Мов щетина піднялося,
Мов наїжений їжак!
Він зірвався і підскочив,
Лютий бій звести охочий,
І збудився неборак!
І хижак пропав без сліду,
А від пишного обіду
Хоч би клаптик, хоч би знак.
Та, Сірко, натура ласа,
Не збагнув, що то була
Не правдива купа м’яса,
А омана, сонна, мла,
І почав шукати всюди
Тої їжі, тої злуди,
Перенюхав всі кути,
Та не міг її знайти.
Що не діяв, що не коїв,
Не напав на, м’яса слід
І з досадоньки тяжкої
Затрубів на цілий світ.

Тож як чуєте ви часом
Псячі труби голосні,
Не лякайтесь: то за м’ясом,
Що приснилося у сні