Сова

— Ох, пташечки! — Сова кричить.—
Погляньте — дуб росте в діброві!
Хто хоче жить —
Зломіть його обов’язково!
Як люди з нього вистружать дубці —
І буде вам з усіх кінців.
Розцвів на ниві льон — блакитне море,
До сонця тягне личко молоде,
А вже Сова нахмурена гуде:
— Понищіть льон, то — горе!
На ваші голови посіяне воно…
Мисливець в луг іде на полювання.
Сова шепоче: — Чує серденько моє —
Стрілою, птахи, серце вам проб’є,
Від нього вам не ждати рятування…
Мисливець, мов на зло, на річ таку
У груди стрілив кобцю-хижаку…
Про себе думає Сова:
«Сова — пророк, Сова — премудра голова!»

Є між людьми — біду пророчить,
Усе паплюжить.
регоче,
Похмуро тужить
І думає — суспільству служить.