Терпіння — золото

Старець Гілель, старійшина Ізраїлю, був великим мудрецем і славився своїм довготерпінням, завжди був спокійним і доброзичливим. Ніколи нікому не вдавалося роздратувати або розсердити його.

— Людина, яка ніколи не злиться? Як це так? Бути не може! – сказав один чоловік своєму приятелю. — Що ти мені даси, якщо мені вдасться роздратувати Гілеля?

— Та не вдасться! Нікому це ще не вдавалося. Гілель ніколи не розсердиться. Але та людина наполягала:

— Ходімо! Подивишся — у мене вийде! Що ти мені даси, якщо я його розсерджу?

— Якщо тобі вдасться роздратувати Гілеля, я дам тобі міру  срібла.

Почула це та людина і дуже зраділа – міра срібла – це величезна купа грошей. І він сказав:

— Зараз ти побачиш, як я виведу з себе Гілеля. А ти пам’ятай, що ти обіцяв мені.

Було це напередодні суботи. Гілель якраз мив голову. Прийшов цей чоловік, пройшов повз будинок Гілеля і почав голосно кричати:

— Хто тут Гілель? Хто тут Гілель? Обернув Гілель вологу голову рушником, вийшов і запитав:

— Сину мій, що тобі треба? І отримав відповідь:

— Я хочу запитати.

— Запитуй, сину мій.

— Чому у мешканців Вавилону голови овальні та подовгасті, як яйце?

— Важке запитання ти мені поставив, сину мій, — відповів Гілель. — Це тому що немає в них добрих повитух, і немовлята у них народжуються з яйцеподібними головами, — так сказав Гілель і пішов домивати голову.

А той чоловік пішов, зачекав кілька хвилин, знову повернувся до будинку Гілеля і почав голосно кричати:

— Хто тут Гілель? Хто тут Гілель? Гілель знову обернув голову рушником і вийшов на його крик:

— Сину мій, що тобі треба?

— Хочу запитати.

— Запитуй, сину мій— сказав Гілель.

— Чому жителі Тадмора мають червоні очі?

— Важке запитання ти мені поставив, сину мій, — відповів Гілель. — Це відбувається тому, що мешкають вони поблизу пустелі. Пісок залітає їм у вічі, і від цього очі червоніють, і Гілель знову повернувся в будинок митися.

Пішла ця людина, але через короткий час повернулася, а Гілель за той час навіть не встиг одягнутися після миття. І знову людина ця стала голосно кричати:

• Хто тут Гілель? Хто тут Гілель? Закутався Гілель в халат, вийшов на його крик і спитав:

— Сину мій, чого тобі треба?

— Запитати хочу.

— Запитуй, сину мій, питай!

І той чоловік спитав:

— Чому жителі Африки мають ноги довгі?

— Важке запитання ти мені поставив, сину мій, — відповів Гілель. — Це тому відбувається, що живуть вони посеред боліт і озер, і їм потрібні довгі ноги, щоб не зав’язнути в болоті.

А субота швидко наближалася. Але хоча Гілель не закінчив суботніх приготувань, він не поспішав і не квапив цю людину. Навпаки, він запросив його сісти, сам присів з ним і терпляче чекав, чи той ще щось скаже. І сказав чоловік:

— Запитань у мене ще багато, але я побоююся, що ти розсердишся на мене.

— Чому я на тебе розсерджуся, сину мій?

— Ну, тому, що напередодні суботи, і ти напевно зайнятий, і тобі не до того, та й питання мої не такі вже й важливі.

Гілель дружелюбно відповів йому:

— Все, що ти хочеш спитати, питай, сину мій, у мене є час.

Почувши ці слова, людина ця дуже розсердилась, і обличчя його почервоніло від злості:

— Ти Гілель, якого звати старійшина Ізраїлю? – закричав він нахабно.

— Я, – спокійно відповів Гілель.

Чоловік цей схопився з місця і зло закричав:

— Якщо це ти, нехай таких, як ти, не буде більше в Ізраїлі!

— Чому так, сину мій? – спитав Гілель спокійно.

— Тому що через тебе я втратив кілька мір срібла!

Гілель глянув на нього і посміхнувся.

— Сину мій, — сказав він, — сердься обережніше. Чи варто тобі втратити через мене міру срібла і ще багато срібла заради того, щоб не мати гніву в своєму серці.