Три дочки короля О’Хари

Жив у Десмонді король на ім’я Колуа О’Хара, і було у нього три дочки. Якось, коли король поїхав з дому, старша дочка вирішила, що настав час їй вийти заміж. Вона пройшла до батьківських покоїв, накинула на себе чарівну мантію батька і сказала, що хоче в чоловіка найкрасивішого чоловіка, який тільки є під сонцем.

І королівська дочка отримала те, що хотіла: щойно вона скинула мантію з плечей, до замку під’їхала золота карета, запряжена четвіркою коней, двома чорними та двома білими. У кареті сидів найкрасивіший чоловік із усіх, кого вона колись зустрічала. Він посадив королівську дочку в золоту карету і забрав із собою.

Побачивши, що сталося з її сестрою, друга дочка відразу також накинула на себе чарівну мантію і загадала бажання стати дружиною наступного найкрасивішого чоловіка на світі.

Вона зняла мантію; і одразу ж у золотій кареті, запряженій чотирма чорними кіньми, до замку підкотив чоловік, майже такий же гарний, як перший, і забрав її.

Тоді і третя сестра накинула мантію і побажала мати найкращого білого пса на світі.

Пес із супроводжуючим теж прибув у золотій кареті, запряженій чотирма білими кіньми, і забрав молодшу сестру.

Коли король повернувся додому, слуга доповів йому про витівки дочок за його відсутності. Дізнавшись, що молодша дочка вибрала в чоловіка білого пса і поїхала з ним, король прийшов у неймовірну лють.

– Яким ти хочеш бачити мене вдень – таким, як зараз, чи таким, яким я буваю вночі? – Привіз молоду дружину додому, запитав перший чоловік.

– Таким, яким ти буваєш удень.

І ось чоловік старшої сестри вдень був гарним чоловіком, а вночі перетворювався на тюленя.

Другий чоловік поставив те саме запитання середній сестрі і отримав ту саму відповідь; так що й друга сестра вночі спала з тюленем, а вдень милувалася красенем чоловіком.

– Яким ти хочеш бачити мене вдень – таким, яким зараз, чи таким, яким я буваю вночі? – запитав білий пес третю сестру, коли та приїхала до його оселі.

– Таким, яким ти буваєш удень.

І білий пес вдень залишався псом, а вночі перетворювався на прекрасного чоловіка.

Через деякий час у третьої сестри народився син. Якось, вирушаючи на полювання, чоловік попередив її, щоб вона не плакала, якщо з дитиною щось трапиться.

Коли він пішов, величезний чорний ворон, що мешкав у тих місцях, забрав малюка, якому був лише тиждень від народження.

Пам’ятаючи про попередження, дочка короля не пролила жодної сльозинки.

Вони жили дружно та щасливо, і, нарешті, у них народився другий син. Чоловік щодня полював і знову наказав їй не плакати, якщо щось трапиться з малюком.

Коли немовляті виповнився тиждень, його теж забрав величезний чорний ворон, але мати знову не пролила ні сльозинки.

Життя тривало, і одного прекрасного дня у них народилася дочка. Коли їй виповнився тиждень, знову прилетів величезний чорний ворон і забрав дитину. Цього разу мати пролила одну сльозинку на хустку, яку вийняла з кишені і поклала назад.

– Ти цього разу плакала? – Повернувшись з полювання і дізнавшись про те, що зробив ворон, спитав чоловік.

– Я пролила лише одну сльозинку, – зізналася дружина. Чоловік дуже розсердився; адже він знав, яку шкоду вона принесла, проливши цю сльозинку.

Незабаром після цієї події король – батько запросив усіх трьох дочок відвідати його і обіцяв влаштувати на їхню честь пишне свято. Вони відповіли, що приїдуть.

Король був дуже радий побачити своїх дітей; але королева сумувала і вважала великою ганьбою, що молодша дочка приїде лише з білим псом.

Білий пес боявся, що король не залишить його серед гостей, а відішле із замку у двір, де королівські собаки роздеруть його на смерть.

Дружина втішила його:

– Тобі не загрожує ніяка небезпека, бо ти будеш там, де буду я, і куди б ти не пішов, я піду з тобою і подбаю про тебе.

Коли в замку все було готове до свята і товариство зібралося у залі, король вирішив прогнати білого пса; але молодша дочка заступилася за чоловіка і не дозволила вигнати його із зали. Під час усього свята вона тримала його біля себе на повідку та ділилася з ним їжею.

Коли свято закінчилося і гості роз’їхалися, сестри розійшлися по своїх кімнатах в замку.

Пізно ввечері королева взяла з собою кухаря і пішла подивитися, як влаштувалися дочки. Вони вже спали. Поруч із молодшою дочкою в ліжку лежав найкрасивіший чоловік, якого їй колись доводилося бачити.

Тоді вона пішла провідати двох інших дочок. Замість чоловіків, які привезли її дочок, з ними в ліжках солодко спали два тюлені.

Королева дуже занепокоїлася побачивши тюленів. Повертаючись, вони з кухарем помітили скинуту шкуру білого пса. Королева схопила її і кинула в кухонну піч, яка яскраво палала.

Менше ніж за п’ять хвилин шкіра затріщала, і від цього тріску прокинувся не лише весь замок, а й уся округа.

Чоловік молодшої дочки схопився. Він дуже розгнівався і засмутився.

– Якби я три ночі провів з тобою під дахом замку твого батька, то назавжди повернув би собі колишню подобу і був би людиною як вдень, так і вночі, – сказав він. – Тепер же я мушу піти!

Він підвівся з ліжка і стрімко, не оглядаючись втік із замку. Дружина не залишила його; вона втекла із замку слідом за ним і йшла, не випускаючи його з поля зору, всю ніч і весь день.

Вдень чоловік обернувся, побачив дружину і звелів їй повернутися до батька; але вона не послухалася його. Ближче до вечора вони, нарешті, вперше відколи покинули замок, побачили будинок.

– Увійди в цей будинок і залишайся там до ранку, – повернувшись до дружини, сказав чоловік. – А я залишусь тут.

Дружина увійшла. Хазяйка будинку привітно прийняла її і нагодувала смачною вечерею. Незабаром на коліна їй заліз маленький хлопчик і назвав мамою.

Господиня будинку веліла дитині забиратися до себе і не заважати.

— У мене є ножиці, які тобі послужать хорошу службу, — сказала вона дочці короля. – Як тільки побачиш людей у лахмітті, відріж шматок від їхнього рубища. І в них одразу з’являться нове золоте вбрання.

Дочка короля залишилася на ніч у гостинної господині і добре виспалася. Наступного ранку, коли вона вийшла, чоловік сказав їй:

– Тобі краще повернутися до батька.

– Якщо мені доведеться покинути тебе, то до батька я не повернусь! – Заперечила вона.

Чоловік продовжив шлях, а дружина пішла за ним. Так пройшов увесь день, а надвечір вони підійшли до іншого будинку біля підніжжя гори.

– Ти увійди, а я залишусь зовні до ранку, – зупинившись, розпорядився чоловік.

Хазяйка будинку привітно прийняла її. Коли вона поїла і попила, з іншої кімнати вийшов хлопчик, сів їй на коліна і сказав: «Мама». Господиня відіслала хлопчика в кімнату і не веліла виходити.

Наступного ранку, коли принцеса збиралася йти, господиня дому дала їй гребінь і сказала:

– Якщо зустрінеш людину з головою, ураженою виразками та болячками, три рази проведи по ній цим гребенем, і голова стане здоровою, з найкрасивішим золотавим волоссям, яке тільки можна уявити.

Принцеса взяла гребінець і вийшла до чоловіка.

– А тепер залиш мене і повертайся до батька, – наказав він.

– Я не залишу тебе і йтиму за тобою, допоки у мене вистачить сил, – відповіла вона.

В дорозі вони провели цей день і ще два дні.

До вечора подружжя підійшло до третього будинку біля підніжжя гори, де принцесу прийняли з розкритими обіймами. Коли вона повечеряла, маленька дівчинка з одним оком сіла на коліна і сказала: «Мама».

Принцеса заплакала побачивши дитину, зрозумівши, що це з її вини у дівчинки лише одне око. Вона вийняла з кишені носову хустку, якою витерла сльозу, коли чорний ворон забрав її дитину. З того часу вона ніколи не користувалася носовою хусткою, бо на ній залишився слід ока.

Вона розгорнула хустку і приклала її до очної западини дівчинки, і в тієї відразу з’явилося зряче око. Господиня будинку відіслала дитину спати.

Наступного ранку, коли принцеса йшла, господиня дому дала їй свисток і сказала:

– Де б ти не свиснула в цей свисток, до тебе злетяться птахи з усього світу. Бережи свисток, і він послужить тобі добру службу.

— Повертайся в замок батька, бо сьогодні я мушу розлучитися з тобою, — сказав чоловік, коли вона вийшла до нього.

Пройшовши разом кілька сотень ярдів, вони сіли на зелений горбок.

– Все зіпсувала твоя матінка: якби не вона, ми жили б разом до кінця наших днів, – пояснив чоловік.

– Мені було потрібно провести з тобою три ночі в будинку твого батька, і я був би людиною як вдень, так і вночі. Справа в тому, що мене зачарувала королева Країни Юності. Якщо я не проведу три ночі з дружиною під дахом будинку її батька в Еріні, я півжиття буду білим псом; але якщо до закінчення цих трьох ночей шкіра пса буде спалена, я мушу повернутися до її королівства і одружитися з самою королевою. До неї я сьогодні й вирушу. Не в моїй владі залишитися, і я мушу тебе покинути; так що прощай, ти більше ніколи не побачиш мене!

Дружина залишилася сидіти на пагорбі, а чоловік підвівся, пройшов кілька кроків і зник у заростях очерету.

Вона до вечора просиділа на пагорбі, журячись і не знаючи, що робити. Нарешті, поміркувавши, підійшла до очеретів, увійшла до чагарника і, не зупиняючись, пішла за чоловіком, поки не опинилась у низькій долині.

Через деякий час принцеса підійшла до невеликого будиночка біля чудового замку. Увійшовши до будинку, вона запитала, чи дозволять їй залишитися до ранку.

– Звичайно, ласкаво просимо, – запросила господиня.

Наступного дня господиня затіяла прання – саме цим воно заробляло на життя. Принцеса взялася допомогти їй у роботі. Цього дня королева Країни Юності та чоловік принцеси побралися.

Поруч із замком, недалеко від прачки, жила пташниця з двома дочками-обірванками. Одна з них приходила бавитися до будинку прачки. Дівчинка виглядала настільки бідною і одяг її був такий пошарпаний і брудний, що принцеса пожаліла бідолаху і розрізала її сукню своїми ножицями.

Тієї ж миті на дочці пташниці опинилася дуже красива золотиста сукня, якої ніколи не бачили ні дівчинка, ні її мати.

Оглянувши своє нове вбрання, дівчинка з усіх ніг втекла

– Хто дав тобі таку сукню? – Запитала пташниця.

– Незнайома жінка із сусіднього будинку, – вказавши на будинок прачки, відповіла дівчинка.

Пташниця негайно побігла до королеви Країни Юності.

– У наших краях оселилася якась дивна жінка! – сказала вона. – Якщо ти не проженеш її або що-небудь з нею не зробиш, вона може забрати в тебе чоловіка! Вона має чарівні ножиці, не схожі на ті, якими користуються у нашій країні.

Королева наказала передати принцесі, що, якщо та зараз же не віддасть ножиці, їй відрубають голову.

Принцеса відповіла, що віддасть ножиці, якщо королева дозволить їй провести ніч із її чоловіком.

Королева залюбки погодилася дати їй одну ніч. Принцеса прийшла, віддала їй ножиці і попрямувала до чоловіка. Але королева завбачливо напоїла того якимось зіллям, через що він заснув і прокинувся лише вранці, після того, як принцеса пішла.

Наступного дня до хати прачки прийшла бавитися друга дочка пташниці. Вона виглядала жахливо, бо її голова була вкрита виразками і болячками.

Принцеса тричі провела гребенем по голові дівчинки, вилікувала її, і на голові в неї завилося локонами чарівне золотисте волосся. Дівчинка побігла додому і сказала матері, що дивна жінка провела по її голові гребенем, вилікувала її, і в неї виросло прекрасне золотисте волосся.

Пташниця поспішила до королеви.

– У дивної жінки є дивовижний гребінь, здатний зцілювати болячки та повертати золотисте волосся; і вона забере в тебе чоловіка, якщо ти не проженеш або не вб’єш її! – Заявила вона.

Королева наказала передати принцесі, що, якщо та не віддасть їй гребінь, вона накаже її вбити.

Принцеса відповіла, що віддасть гребінь, якщо їй дозволять провести ніч із чоловіком королеви.

Королева погодилася і, як уперше, напоїла свого чоловіка зіллям. Коли принцеса прийшла, він міцно спав і прокинувся лише зранку, коли вона вже пішла.

Наступного ранку прачка з принцесою вирушили на прогулянку, і перша дочка пташниці пішла з ними. Коли вони вийшли з міста, принцеса приклала до губ свисток і свиснула. У той же час з усіх боків до неї злетілися птахи. Серед них був співочий птах.

Принцеса звернулася до нього.

– Як мені впоратися з королевою та повернути чоловіка? Звичайно, можна вбити її, але чи зможу це зробити? – Запитала вона.

– Вбити її дуже важко, – заспівав птах. – Ніхто в Країні Юності не може вбити її, крім її чоловіка. У дуплі дуба, що росте перед замком, живе баран, у барані качка, в качці яйце, а в яйці її серце та життя. Ніхто в Країні Юності не може зрубати цей дуб, окрім її чоловіка.

Принцеса знову свиснула. До неї підбігла лисиця і підлетів яструб. Вона зловила їх, посадила в кошики для білизни, які були у прачки, і віднесла до свого нового будинку.

Коли дочка пташниці повернулася додому, вона розповіла матері про свисток. Пташниця знову побігла до королеви.

– У цієї дивної жінки є свисток, який скликає всіх птахів, і вона забере твого чоловіка, якщо ти не відрубаєш їй голову! – попередила вона.

– Я відберу у неї свисток, – сказала королева і послала за свистком.

Принцеса відповіла, що віддасть свисток, якщо їй дозволять провести одну ніч із чоловіком королеви.

Королева погодилася і, як раніше, напоїла його зіллям. І він спав увесь час, доки принцеса була з ним.

Перш ніж піти, принцеса залишила слузі листа для чоловіка королеви, в якому розповіла, як пішла за ним у Країну Юності і віддала ножиці, гребінь і свисток, щоб провести три ночі в його товаристві, але не поговорила з ним, бо королева напувала його снодійним зіллям; що життя королеви знаходиться в яйці, яйце в качку, качка в барані, а баран у дуплі дуба перед замком; і що ніхто, крім нього, не може зрубати дерево.

Отримавши листа, чоловік відразу взяв сокиру і попрямував до дуба. Підійшовши до дерева, він побачив принцесу з лисицею та яструбом у кошиках.

Він кілька разів ударив сокирою по стовбуру; той розколовся, і з дупла вискочив баран. Не встиг він утекти, як його наздогнала лисиця, розірвала на шматки, і звідти вилетіла качка. Та не встигла пролетіти і двадцяти метрів, яструб наздогнав її, убив і розбив яйце. Тієї ж миті королева Країни Юності померла.

Чоловік поцілував і обійняв вірну дружину. Він влаштував розкішне свято.
Вони ніколи не залишали Країну Юності та жили там щасливо, як дай нам Бог жити всім.