Три дочки короля Сходу та син короля Еріна

Жив колись у Еріні король, і мав він єдиного сина. Мати хлопчика померла, коли той був зовсім маленьким.

Через деякий час король знову одружився, і у нього народився ще один син.

Хлопчики росли разом; а оскільки старший був набагато гарніший і розумніший, ніж молодший, королева почала ревнувати і щодня набридала королю з проханням забрати хлопця геть з її очей г.

Замок короля стояв на березі Лох-Ерна, і щодня в озері плавали три лебеді. Старший брат любив рибалити. Якось, коли він сидів біля води, три лебеді перетворилися на молодих жінок, підійшли до сина короля і заговорили з ним.

У служінні королеви був хлопчик-пастушок, і він, повернувшись увечері додому, розповів королеві, що старший син короля сьогодні розмовляв із трьома молодими жінками.

— Це снодійна шпилька, вколи її в одяг принца, перш ніж прийдуть молоді жінки, а коли вони підуть, забери шпильку і принеси мені, – наказала королева пастушку наступного ранку.

Цього дня, побачивши трьох молодих жінок, пастушок підійшов ближче і кинув шпильку. Як тільки вона встромилася в одяг королевича, він відразу заснув просто на землі.

Коли прийшли молоді жінки, одна з них взяла рушник, занурила його в холодну озерну воду і витерла обличчя юнака, але він не прокинувся. Вже настав час їм йти, а син короля все спав і спав. Молоді жінки дуже засмутилися і заплакали. На прощання одна з них приколола юнакові на груди золоту шпильку на згадку про себе.

Через пару годин пастушок витягнув снодійну шпильку і втік. Королевич одразу ж прокинувся і, помітивши на грудях золоту шпильку, зрозумів, що молода жінка приходила побачитися з ним.

Наступного дня королевич знову рибалив і чекав. Побачивши трьох молодих жінок, що виходять із озера, пастушок знову підкрався до королевича і знову кинув шпильку. Вона встромилася в одяг королевича, і він знову відразу заснув. Коли до нього підійшли молоді жінки, юнак солодко спав на землі. Одна з жінок обтерла йому обличчя мокрим рушником, але, хоч би що вона робила, він продовжував спати, і перед тим, як піти, вона поклала йому на груди золотий перстеник. Сестри перетворилися на лебедів і почали літати над юнаком, голосно ляскаючи крилами, щоб розбудити його; але всі спроби були марними.

Коли лебеді полетіли, пастушок підійшов до юнака і забрав снодійну шпильку. Прокинувшись, королевич поклав руку на груди, знайшов пам’ятний подарунок і зрозумів, що до нього знову приходили сестри.

— Щодня я засинаю на рибалці! – Вирушивши на рибалку на третій день, поскаржився королевич пастушку. – Щось необре, відчуваю, зі мною відбувається. Розкажи мені все. Настане час, і я щедро нагороджу тебе. Підозрюю, що моя мачуха доручає тобі якось присипляти мене!

— Я б розповів, але боюся, господиня вижене мене, а то й зовсім уб’є, – відповів пастушок.

Не бійся, я зроблю так, що вона не нашкодить тобі. Бачиш мою рибальську сумку? Кинь у неї снодійну шпильку, я ж знаю, що вона в тебе є!

Пастушок кинув шпильку в рибальську сумку, де вона й залишилася, нікому не завдавши шкоди. Пастушок повернувся до своїх корів, а королевич продовжив рибалити. Посередині озера плавали три лебеді, а королевич, не витягаючи вудки, пройшов уперед до маленького затоки і сховався за невеликим мисом. Лебеді підпливли до берега і зупинилися віддалік, а потім перетворилися на молодих жінок і почали купатися в озері.

Вийшовши з води і одягнувшись, вони підійшли до королевича.

Він заговорив з ними, поцікавився, звідки вони, де народилися і чому перетворюються на лебедів. Ось що вони розповіли:

– Ми три сестри, дочки короля Сходу, і ми маємо двох братів. Наша мати померла, а батько знову одружився, і в нього народилися ще дві дочки. Вони не такі гарні собою і привабливі, як ми, і їхня мати, боячись, що їм не дістануться такі ж прекрасні чоловіки, як нам, зачарувала нас, і тепер ми літаємо по всьому світу від озера до озера як лебеді.

— А ти хто, звідки родом? – Запитала королевича старша з сестер.

— Я народився в Еріні. Моя мама померла, коли я був зовсім маленьким, і мій батько одружився вдруге. У них народився другий син, який не йде ні в яке порівняння зі мною, тож мачуха вирішила вигнати мене з батьківського дому. І ось я щодня рибалю на озері, щоб тільки бути подалі від неї.

— Я так і подумала, що ти син короля, тому й приходила до тебе у людській подобі, щоб дізнатися, чи ти згоден взяти мене за дружину.

— Я не знаю, що тобі й відповісти, – зніяковів королевич.

— Даю тобі термін до завтра, бо завтра ми будемо тут востаннє!

Коли пастушок зібрався додому, королевич віддав йому снодійну шпильку, щоб той повернув її мачусі. Пастушок доповів королеві, що молодик заснув, як і в попередні дні.

Але в тих краях жила стара відьма, яка того дня прогулювалася берегом озера і все бачила. Вона прийшла до королеви і розповіла їй, як три лебеді перетворилися на молодих жінок і розмовляли з її пасинком.

Вислухавши стару відьму, королева розгнівалася на брехливого пастушка і звеліла йому назавжди забиратися геть з її очей. Вона одразу найняла іншого пастуха і наступного дня послала його до озера зі снодійною шпилькою. Коли той наблизився до озера, королевич спробував його відігнати, але пастух кинув снодійну шпильку в його одяг, і юнак миттєво заснув біля води.

Коли прийшли три сестри, він солодко спав. Вони обтирали йому обличчя мокрим рушником, бризкали водою, але розбудити не зуміли. Усі троє гірко заплакали: адже сьогодні вони принесли з собою лебедине пір’я, щоб перетворити королевича на лебедя і полетіти разом з ним, бо настав їх останній день у цих краях. Але нічого не вийшло: хлопець лежав перед ними на березі і міцно спав.

Старша сестра дістала носову хустку і окропила її своїми сльозами. Друга сестра кров’ю написала на хустці: «Зберігай це, доки знову не почуєш про нас». Вони поклали йому хустку на груди і пішли.

Як тільки вони зникли з поля зору, підійшов пастух, витяг шпильку і побіг геть.

Ішов час, а мачуха все не вгамовувалася, намагаючись вижити старшого сина короля, сподіваючись зробити спадкоємцем престолу свого сина.

Не витримавши її прискіпувань, старший син сам пішов з дому і мандрував по всьому Еріну, не перестаючи розпитувати про старшу дочку короля Сходу, але так і не зміг її знайти.

Через сім років він повернувся додому і знову почав рибалити на березі Лох-Ерна. Якось до нього підлетів лебідь і сказав:

— Твоя кохана лежить на смертному ложі, і тільки ти можеш її врятувати! У неї з грудей тече кров, вирушай швидше до неї! Іди просто на Схід!

Королівський син вирушив просто на Схід, але дорогою його застигли буря і туман; але вони його не зупинили. Він продовжував йти вперед, але за три тижні, у похмурий, туманний день, зашпортався і впав у канаву. Коли він виліз на другий бік канави, перед його очима стояв маленький коник, повністю запряжений і осідланий.

— Якщо ти син короля Еріна, то мене послали тобі назустріч, щоб відвезти до замку короля Сходу. У замку мешкає молода жінка, яка не заспокоїться, доки не побачить тебе. І не задавай мені жодних питань, тому що я не маю права розмовляти з тобою, поки не доставлю тебе на Схід.

— Думаю, перед нами довга дорога? – поцікавився син короля.

— Не турбуйся; я довезу тебе цілим і неушкодженим. Скоріше стрибай у сідло і тримайся міцніше, тоді твоя дорога буде недовгою! Це моє останнє слово.

Вони рушили в дорогу і помчали швидше вітру. Коли королевич зголоднів, він знайшов прив’язаний до сідла мішок із смачною їжею.

Вони мчали світом два тижні і нарешті прибули на Схід.

— Злазь з мене, я втомився!

— А до замку ще далеко? – Запитав син короля.

— П’ять днів дороги, – відповів коник. – Коли підійдеш до замку, одразу ж спитай, де лежить молода жінка; вимагай відвести мене в хорошу стайню і ситно нагодувати. А сам приходь щодня провідати, інакше мене заморять голодом!

Коли королевич дійшов до замку, вже настав вечір. Дві молодші сестри привітно вітали його. Це були два лебеді з озера в Еріні, зачаровані мачухою. Вдень вони перетворювалися на лебедів і тільки вночі знову ставали жінками. Мачуха дуже боялася, щоб гарних пасербниць не побачили молоді люди, які приходили свататися до її рідних дочок.

— Наша сестра на острові, і ми зараз же поїдемо до неї, — сказали вони, посадили принца на човен і разом з ним попливли до острова, де лежала їхня сестра.

— Прийшов син короля, – сказали вони їй.

— Нехай увійде, я хочу подивитись на нього, — відповіла сестра.

Коли зайшов королевич, вона дуже зраділа.

— У тебе є щось, що належить мені? – Запитала вона.

— Тоді кинь мені на груди!

Він кинув їй на груди хустку і пішов. Наступного дня вона встала з ліжка абсолютно здоровою. На третій день після появи в замку короля Сходу син короля Еріна одружився з старшою донькою короля Сходу, і чаклунство мачухи пропало. Це було найрозкішніше весілля, яке коли-небудь бачили в королівстві.

Син короля, зайнятий тільки своєю нареченою, зовсім забув про коника, який допоміг йому подолати довгий шлях. Коли, нарешті, він пішов провідати його, стайня була порожня: коник втік.

Життя на Сході було настільки приємне, що королевич не згадував ні про свого батька, що залишився в Еріні, ні про мачуху.

Але коли він прожив там досить довго і в нього народилися син і дочка, він згадав про старого батька, короля Еріна, і вирішив не дозволити синові мачухи стати спадкоємцем королівства замість себе. Взявши дружину та дітей, він покинув Схід і попрямував до Еріна, пославши гінця попередити батька про свій приїзд.

Почувши цю новину, мачуха дуже засмутилася. З нею стався удар, і вона померла.

Королевич, перечекавши в дорозі похорон, приїхав у замок і оселився там із батьком. Незабаром після свого повернення він розіслав гінців знайти пастушка, якого мачуха вигнала за те, що той розповів про снодійну шпильку. Пастушок був знайдений і доставлений до королівського замку, де король зробив його своїм фірманом.

Не прослуживши на новому місці й дванадцяти місяців, пастушок одружився. Тоді син короля виділив йому чудову ділянку землі та подарував шість корів та чотирьох коней. У всьому королівстві не було людини щасливішої, ніж той пастушок.

Коли король Еріна помер, його місце зайняв старший син.