Цікава Удовичка

Бідненька ти, голубонько моя!
Таке ще молоде,
А вже Вдовиця.
І сонце не сія,
Кусок у рот не йде,
А щастя дороге і не присниться:
На смертну лаву ліг коханий чоловік.
Лишається одне — проплакати весь вік.
Ніхто не впросить, не вговорить,
Нещасна гірко плаче.
Ох, горе — слізне море…
Старий Татусь, що зна жіночу вдачу,
Сказав, між іншим: — Вчора бачив
Знайомого сусіду, юнака,
Що знав тебе, коли була в дівках;
Веселий, чепурненький,
Стрункенький та гарненький.
Питав: «Як донечка? Скажіте — я зайду».
Знать, добре серце має…
Ну, дочко, я піду,
Робота-бо не жде! —
Дочка всміхнулась, Батька переймає:
— Це ж той юнак? Чому не йде?
У серці молодім цікавість верх взяла —
І дружбу, і любов, і горе замогла.