У кого справ більше

Жили собі чоловік із жінкою. Добре жили. Дітки в них були, і череда оленів, і качок тримали. Усе в господарстві у них було добре.

Якось засперечалися чоловік із жінкою, хто більше працює. Жінка каже:

– У мене справ багато по господарству. Овець годувати треба? Треба. Білизну прати треба? Треба. Обід варити треба? Треба. Хліб пекти треба? Треба. І все одразу.

Чоловік їй на це відповідає:

– Хіба ж це робота? Сама марнота. От ти спробуй з оленями упоратися!

Усміхнулася жінка:

– Ну що ж, спробую!

І пішла вона з чередою оленів у тундру, а чоловік вдома залишився господарювати.

Став він у загороді тісто на хліб місити. Прибіг собака, схопив м’ясо з казана та й втік. Він – за собакою, а двері не зачинив.

Вівці до загороди забралися, тісто перекинули, морди тістом перемазали, очі заліпили.

Чоловік побіг овець виганяти, а вони зосліпу в озеро попадали.

Повернувся чоловік до загороди, узяв білизну, побіг на річку полоскати. Тут собака повернувся. Він до нього:

– Ти навіщо м’ясо з’їв! – а сам ночви з білизною у воду впустив, білизну річка змила, течія далеко понесла.

Поки чоловік білизну доганяв, прилетів орел. Усіх качок побив та й поніс.

Чоловік додому біжить, а там діти плачуть, їсти просять. А в чоловіка нічого немає: м’яса немає, качок немає і обіду немає.

А жінка вже з тундри повертається. Череду пригнала та як слід біля загороди поставила.

Прийшла з усіма собаками і каже:

– Давай нам їсти, ми голодні.

Чоловік відповідає:

– Немає.

– Чого немає?

– Нічого немає, – стогне чоловік. – М’ясо собака з’їв, тісто вівці перекинули, самі осліпли і в озері втопилися. Білизну ріка змила, а качок – орел поклював.

Тут діти заплакали:

– Хліба хочемо! Їсти хочемо!

Послухала жінка і каже:

– Ех, ти! Приймай оленів – вони усі ситі й цілі!

Так от: свою роботу роби і чужу поважай. Будь-яка робота, якщо її добре робити, – терпіння й уміння потребує.