Ведмідь і бджоли

Давним-давно жив собі ведмідь. Хвіст у нього був довгий-довгий і пухнастий, як у лисиці. Засмакував цей ведмідь мед. Тільки й думав, як би йому меду попоїсти, медом поласувати . . .

Побачить, бувало, дупло з бджолами — зрадіє . Вилізе на дерево і наїсться меду досхочу. Бджоли силкуються вжалити злодія, та не можуть : шерсть у ведмедя довга, а бджолине жало коротке.. . Бджілки заплутаються в довгій шерсті, а ведмедеві того тільки й треба.

Злізе він з дерева та почне по землі качатись, бджіл давити. А потім знов на дерево вилізе і вже спокійненько мед доїдає, ніхто вже йому не заважає.. .

Одного раз прийшов до лісу чоловік і бачить : сидить на дереві ведмідь, мед їсть і бджіл пухнастим хвостом відганяє . „Ех, ти, товстолапий ! — подумав чоловік . — Ось вилізу я на дерево та й зарубаю тебе сокирою” .

Виліз чоловік на дерево, махнув сокирою, але вдарив не по ведмедеві, а по хвості, і лишився ведмідь без хвоста . Чоловік огляну в дупло, поправив гніздо, поклав вощину на місце й пішов додому.

Бджілкам це все здалося дуже дивним. Вони питають бджолу-матку : — Чому це й чоловік не з’їв нашого меду. Бджола-матка сама не знала .

— Летіть, — каже, — доженіть чоловік а і спитайте його, чому він не з’їв нашого меду.

Бджілки наздогнали чоловіка, і він відповів їм:

— Якщо я з’їм ваш мед, що ж залишиться вам самим на зиму ? Ви загинете з голоду, тоді й я лишусь без меду.

Бджілки вернулись до дупла й переказали бджолі-матці слова чоловіка. Вона зібрала на раду всіх бджіл, і вони вирішили йти до чоловіка прохати захист у від злого ведмедя .

— Урятуй нас від злого ведмедя, — сказали бджоли, — візьми до себе, а ми за це тобі подякуємо й будемо збирати багато меду.

— Добре, — сказав чоловік. — Я зроблю вам вулик. Там ви будете жити й туди збиратимете мед.

З того час у бджоли почали жити в чоловіка й годувати його солодким медом. А ведмідь, якому чоловік хвоста відрубав, і досі куций ходить.. .