Ведмідь і Лисиця

Опасистий Ведмідь розлігся на травиці,
Погірдливо хваливсь кумі своїй Лисиці:
— Я з давнини людині другом був.
Про лагідність мою пісень вона співає.
Ось і тепер: в кущах відпочиває,
А я пройшов і навіть обминув.—
Лисиця: — Обминув. Це так,
Бо то… мертвяк?
Та й їсти ти не хочеш.
А на живих, я знаю, зуби точиці!

Добродіїв таких і лагідних друзяк
Минайте. Загризуть. Ще й як!