Вовк і Козеня
Годованець Микита Павлович
Плигало Козеня, не чуючи біди.
Аж глядь — затерпла шкура:
— Ой, Вовк іде сюди!
Із’їсть, проклятий мацапура. —
І Козеня на задні устає,
Нестримні танці виграє,
Облесно мека, радість удає. —
Ви хочете мене, шановний, з’їсти?
Дозвольте вам у пельку влізти! —
Ріжечки-мечики стирчали строгі,
А сміх в очах.
У Вовка затремтіли ноги
Та дух зачах.
Сказав: — Е, ні!
Коли воно готове
У пельку кинутись мені, —
Нечисте в нього слово!.. —
Назад! Мерщій назад! —
Утік. Був дуже рад.
