Вовк і Вівця
Годованець Микита Павлович
Ходив голодний Вовк посватати Ягницю —
Насилу ноги приволік.
Він там і душу б спік,
Коли б не втік.
Лежить, бідак, уткнувся у копицю,
Скавчить і мріє про водицю:
Щоб хто хоч крапельку подав —
Відразу б став
На ноги…
Іде Вівця
Коло сінця.
Вовк просить допомоги:
— Сестричко, визволи з біди,
Подай хоч крапельку води!
Я закроплю жагу погану,
Води нап’юсь —
Одразу встану,
За тебе, грішну, помолюсь.—
Вівці — вогонь у п’яти,
Вівця від Вовка задкувати:
— Боюся, Вовчику, боюсь!
За кого ти молився,
Від тих лиш слід лишився.
Де завдавав біди —
Не жди,
Щоб там дали води!