Вовк між собаками

Як хмара в темну ніч рядном повисне
І зірка в небесах ані одна не блисне,
Життя в селі
Поволі завмирає, –
Підходять злі,
Голодні вовчі зграї.
В пітьмі північній скавуління
Звучало грізно, як веління.
В однім дворі зчинилась метушня,
Гарчання і гризня…
Господарі прокинулися вранці:
Овець нема — забрали сіроманці.
— А де ж наш сторож Головатий? —
Дарма шукали коло хати…
В дворі тім Вовчика держали,
З малого за свого вважали,
Всім серцем вірили йому.
А Вовчик, як почув своїх,
Накинувсь на Собак і всіх
Порвав-погриз по одному,
Став вовчій зграї на підмогу
І до овець відкрив дорогу.
Пустили чужака в своє подвір’я?
Карайтеся за легковір’я!

Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік