Вуж і Рак
Годованець Микита Павлович
Хиляючись (таку вже мав природу),
Приповз до річки Вуж по воду,
А трапив на біду:
Він на ходу
Наповз на Рака,
А той за шию — хвать.
— Ой-ой! За віщо загибать? —
Конаючи, питає бідорака.
Затерп, не писне.
А Рак за горло тисне:
— Ага! Потрапив на обід?
Ходи, дурний, як слід!
Рак дума, що комусь він годить,
Та сам він… задки ходить.
