Загублена рукавичка
Солтис-Смирнова Марія
Було вже темно, коли два ліхтарі помітили, що між ними на білому снігу лежить рукавичка. Дитяча, маленька, з візерунком.
“Що ж робити?” – думав правий ліхтар.
“Як повернути рукавичку дитині? Треба зробити так, щоб її бачило якнайбільше перехожих! Світитиму яскравіше!” – міркував лівий.
Першим до знахідки підійшов песик Бровко. Понюхав. Нічого смачного. Маленька, хіба одну лапу зігріти. І побіг далі.
Поруч пролітав пустотливий вітерець. Він також глянув на згубу, подув на неї. І одягнув рукавичку на сніговика під парканом.
Ліхтарі трішки засмутилися, бо їх світло погано туди діставало.
Але повз них пробігло дівча з батьками. І в одній рукавичці.
– Матусю, глянь, ось загублена!
Дорослі зупинилися. Тато швиденько зняв теплу рукогрійку зі сніговика. І сховав у кишеню.
– Вона мокра. Вдома висушимо і завтра в садочок одягнеш, – пообіцяв малечі.
А, щоб дівчинка не змерзла, взяв крихітну долоньки у свою. Два ліхтарі, як могли, освічували їм дорогу. Вони раді, що рукавичка повернулася в свій дім.
