Залізний обручик
Воронько Платон Микитович
Я обручик залізний кочу,
Від землі аж до сонця лечу.
Я услід обручу
По землі тупочу,
Та неначе до сонця лечу.
Як настане вечірня пора,
З обручем поверну до двора.
Тут бабуся стара
Побажає добра,
А обручик сховає сестра.
І насниться мені уночі:
Мов по небу на тім обручі
Я на місяць лечу,
По зірках стукочу
На своїм золотім обручі.
“На рідному порозі” – Платон Воронько. Вірші, поеми, казки. Художник Людмила Постних. Київ, видавництво “Веселка”, 1983 р
