Жаб’яча школа

Жила на озері жаба. Якось вона знайшла на березі газету, стрибнула на неї і сидить. Повз пролітала ворона. Вона побачила жабу, що сидить на газеті, та запитує в неї:

– Привіт, жабо. А чому ти всілася на газету?

– Я читаю, – вирішила пожартувати жаба.

– Ти що, читати вмієш? – здивувалася ворона.

– Ну, звісно! – гордо відповіла жаба, радіючи, що ворона повірила їй.

– І що ж там написано? – поцікавилася ворона.

Жаба була гарною фантазеркою, тому відповіла вороні, що в газеті написано про нову дієту.

– Пишуть, скільки комарів можна з’їсти за день, щоб не погладшати. А я слідкую за своєю фігурою. Ось, тепер почну комарів рахувати.

Ворона ледь у озеро не звалилася від здивування:

– То ти й рахувати вмієш?

– Ну, а як же! – посміхнулася жаба, дуже задоволена своїм жартом.

Тут вороні стало соромно, що вона ані читати, ані рахувати не вміє. Раптом, і для неї в газеті щось важливе знайдеться, а вона не дізнається? Засмучена, вона полетіла далі, а згодом вирішила вступити до лісової школи.

Так ворона почала навчатися в школі для звірят та птахів. Дуже скоро вона навчилася і читати, і писати, і рахувати, і ще багато чого корисного дізналася. Наприклад, навчилася бути вдячною тому, хто прийшов на допомогу або дав хорошу пораду. Тому ворона вирішила віддячити жабі, завдяки якій вона стала освіченою і розумною. Вона навіть написала для жаби листівку зі словами вдячності.

Прилетіла ворона на озеро до жаби та каже їй:

– Привіт, жабо. Дякую, що завдяки тобі я навчаюся у лісовій школі і тепер вмію читати та рахувати. Прийми від мене маленький подарунок – листівку.

А жаба уже й забула про той випадок з газетою, і каже вороні:

– Навіщо мені твоя листівка? Я ж все одно читати не вмію.

– Як не вмієш? – здивувалася ворона. – А ти ж казала – газету читаєш, вивчаєш дієту про комарів!

Тут вже жаба згадала стару розмову з вороною і пояснила тій, що тоді пожартувала.

Ворона довго сміялася з тієї історії, а потім відповіла:

– Ну й добре! Саме завдяки твоєму жарту я стала навчатися, і тепер знаю багато чого. Тож, листівку подяки ти заслужила за свою жаб’ячу школу. Залиш її – може колись прочитаєш. Ворона полетіла далі, а жаба засмутилася. Тепер їй стало сумно, що вона не може прочитати таку гарну листівку.

«Піду і я до школи запишуся», – подумала жаба. Наступного дня жаба вже була новою ученицею в лісовій школі.