Казка про соску

Лягла дівчинка Марічка в ліжко і просить:

– Мамо, дай соску! Не буду спати без соски.

Тут залетіла до кімнати нічна птаха Сова.

– Ух! Ух! Така велика, а соску смокчеш. У лісі зайченята, білченята менші за тебе. Але соска їм не потрібна.

Схопила Сова Маріччіну соску і понесла її далеко-далеко – через поле, через дорогу до дрімучого лісу.

– Не буду я спати без соски, – сказала Марічка, одягнулася і побігла за Совою.

Прибігла Марічка до Зайчихи і питає:

– Чи не прилітала сюди Сова з моєю соскою?

– Прилітала, – відповідає Зайчиха. – Тільки не потрібна нам твоя соска. У нас зайченята без сосок сплять.

Побігла Марічка до Ведмедиці:

– Ведмедице, чи не прилітала сюди Сова?

– Прилітала, – відповідає Ведмедиця. – Але моїм ведмежатам соски не треба. Вони так сплять.

Довго ходила Марічка лісом і побачила: всі звірі в лісі без сосок сплять. І пташенята в гніздах, і мурашки в мурашнику. Підійшла Марічка до річки. Сплять у воді рибки, сплять біля берега жабенята – всі без сосок сплять.

Тут підлетіла до Марічки нічна птаха Сова.

– Ось тобі твоя соска. Марічко, – каже Сова. – Нікому вона не потрібна.

– І мені вона не потрібна! – сказала Марічка.

Кинула Марічка соску і побігла додому – спати.