Хоробрий лицар князь Святослав

Київський князь Святослав був сином великої княгині Ольги. Від молодих літ любив слухати оповідань про походи українських князів і бавитись у військо. З дітьми, що жили на княжому дворі, „ходив походами” на „ворогів”, уявних хозарів або печенігів. Така любов до військової справи залишилась у нього на все життя. Коли став князем, то передусім подбав, щоб його дружина мала добрих старшин. Збирав якнайбільше війська та дбайливо його вишколював.

Святослав жив дуже скромно, зовсім не покняжому. Не носив дорогих одягів, не був вибагливий, вів тверде вояцьке життя. У походах спав просто на землі, підстеливши ряднину, їв м’ясо, спечене на вугіллі. Про його хоробрість, відвагу
та силу знали тодішні сусіди й вороги України, печеніги, болгари та греки, і за це його шанували та боялися.

Давній грецький літописець Лев Диякон так описував нашого войовничого князя:

Святослав приплив на звичайному великому човні. Веслував разом із дружинниками. Був середній на зріст, мав густі брови, блакитні очі, плескатий ніс і обголену бороду. Голова була також обголена, лише з тім’я звисав чуб, що означало його шляхетне походження. Груди мав широкі, тіло міцно збудоване. З одного вуха звисав золотий ковток з двома перлами і червоним агатом. Його одіж була біла й не відрізнялася від інших нічим іншим, крім чистоти. Вигляд мав суворий і страшний”.

Дружина дуже любила свого князя, була йому беззастережно вірна і разом з ним відбула багато великих походів, здобуваючи перемоги і славу для України.

Князь Святослав почав свої війни з дикими ордами, що безперестань непокоїли Україну. Протягом п’яти років він завдав їм таких ударів, що саме його ім’я викликало у них жах. Відтоді Україна мала більше спокою.

Грецький цар Никифор Фока вступив у війну з болгарами й попросив нашого князя про допомогу. Святослав дав на це згоду і вислав до болгар посланця з повідомленням, що йде на них війною і щоб готовилися до оборони. Під самою столицею Болгарії, Переяславцем, 968 року відбулася велика битва. Болгари були розбиті. Князь примусив їх платити данину і залишився жити в Переяславці, немов би то була друга столиця України.

Коли князь Святослав був зайнятий у Болгарії, печеніги використали нагоду й напали на наші землі. Це примусило князя поспішно вертатися до Києва. Незабаром печенігів знову прогнано з України.

По трьох літах греки погодилися з болгарами і намовили їх виступити проти нашого князя. У 968 році Святослав мусів знову йти війною на болгарів. У 971 році він удруге здобув Переяславець, гостро покарав болгарів і повів свою дружину на греків. Мавши лицарську вдачу, князь Святослав ніколи не нападав несподівано, тож і тепер дав знати грекам, щоб приготовлялися до битви. У кривавій січі княжі війська розбили греків, здобули їх городи й так їх спустошили, що вони потім цілі століття стояли безлюдні.

Греки схаменулися. їх новий цар Іван приїхав на зустріч з нашим князем і підписав мировий договір. Але в душі в нього жевріло бажання помсти.

Сили Святославової дружини дуже змаліли, і він вирішив вернутися до Києва, щоб відпочити й зібрати нове військо. Плив він рікою Дніпром.
Святославові дораджували оминути пороги, бо вороги могли там зробити засідку, але безстрашний лицар не послухав доброї ради. І сталося так, що біля порогів напало на нього велике печенізьке військо.

Цей напад підготовили греки. Вони завчасу вислали до печенігів посланців з вісткою, що Святослав вертається до Києва з великим добром, але з малим військом. У нерівному бою із зрадливим ворогом впав наш лицар, хоробрий князь Святослав на 28-му році свого князювання.