Мільйон мільйонів сестричок

Мензатюк Зірка Захаріївна

Сніжинка народилася високо в небі у великій волохатій хмарі.

— Бабуню хмаро, – мовила вона. – Чому ми так далеко від землі?

— Щоб першими побачити, як з холодних висот надходить зима, – лагідно пояснила хмара.

— Бабуню хмаро, а навіщо нам стрічати зиму?

— Щоб землю вкрити білою ковдрою, заховати од вітрів-морозів.

— Ой бабуню! – дивується сніжинка. – Таж я мала, а земля величезна! Як я її вкрию?

— Земля велика, але одна, а в тебе мільйон мільйонів сестричок. Разом вам усе до снаги! – сказала хмара і труснула рясним фартухом.

Що тут учинилося! В повітрі замигтіло, зарябіло, сніжинки полетіли на город і стежку, на хату й подвір’я, на сухе соняшничиння, навіть на Рябковий хвіст!

— Гетьте! — розсердився Рябко і сховався в буду. – У мене й без вас кожух теплий.

А сніжинки падали, падали, поки не вкрили цілий світ.
Вранці вийшла Олеся на ґанок і рукавичкою заслонила очі:

– Ой, як біло! Аж сліпить!

А вітрові сніг не сподобався. То раніше було  – шарпай траву за коси, скільки здумаєш, листя осіннє роздмухуй, а тепер усе під снігом, в захистку
та в затишку.

– У-ух! Я вам покажу-у! – засвистів вітер та й ну сніжинки розмітати!

Дмухнув раз – цілий рій з калини знявся й сів на бабину грядку з часником. Дмухнув удруге – злетів сніг з барвінку, а калину знов накрив. Дихнув ще раз – сніг зі стежки на барвінок перелетів! Нічого вітер вдіяти не може. Дме — та тільки сніг з місця на місце переносить. То він і втих з досади.

Тут мороз узявся до діла. А сестрички-сніжинки одна до одної тісніше притулилися, – не може холод під білу ковдру забратися!
Так і весни діждалися. Як настала весна, як пригріло сонечко, виросли на землі мільйон мільйонів травиночок, зелених та ніжних, мов найтонший
шовк, зацвіло мільйон мільйонів квіточок. Кожній сніжинці – по квітці й травинці! Це за те, що захистили матінкуземлю від лютих холодів.

А куди сніжинки поділися?
Та нікуди. Встаньте рано-ранесенько і вийдіть у садок. Там на кожній травинці – росинка-крапелька. Ото й є наші сніжинки. Сяють вони, веселково
переливаються, і кожна віддзеркалює сонце. Мільйон мільйонів маленьких сонечок! Аж у світі ясніше.

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:

4.5 / 5. Оцінили: 41

Поки немає оцінок...

Поділіться з друзями:

Джерело:
“Весняночка”
Книга для читання у 1-3 класах
Редактор – Совенко М.Ф.
Видавництво: “Лелека”
м. Київ, 2000 р.

6 коментарів
Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Зареєструватись:
Відновити пароль: