Бджола
Годованець Микита Павлович
Давно-давно, коли Бджола
Жила
Що дика,
Вона була
І зла,
Й велика.
А до труда така ледача,
Подібної ніхто не бачив.
І горе для Бджоли
Було безкрає:
Коли
Кого укусить,— він не помирає…
Зевеса просить:
— Нехай Бджола в собі отруту носить,—
Кого укусить,
Той вмерти мусить.—
Зевес зирнув на капосну Бджолюоку:
— Утну їй штуку! —
Бджола
Зробилася мала,
У злі себе карає:
Кому дала
Жала,—
Сама вмирає.
Наука в ліс, як кажуть, не пішла:
Набралась розуму Бджола,—
В порядності тверда,
Тепер вона цариця чесного труда.
Микита Годованець. “Байки в двох томах”. Том другий “Ріка Мудрості” за сюжетами Езопа. Видавництво «Дніпро», Київ, 1968 рік<