Берізка
М'ястківський Андрій Пилипович
Їй сорочку сонце вибілить,
Коси змиє дощик їй.
З гущини
Зайчата вибігли
По отаві молодій.
А берізка все шепочеться,
Щось розказує дубку.
Видно, їй, веселій, хочеться
Теж, погратись на лужку.
Має листям —
не натомиться,
Вигне гілочку-брову,
Потім раптом засоромиться,
Схилить віти у траву.
Світлим променем прикраситься
При доріжці на лужку,
Як дівчатко-першокласниця
Джерело:
“Живе дзеркальце”
Збірка віршів
Андрій М’ястківський
Видавництво:”Веселка”
Київ, 1984 р.