Брати кролики та яблуко

Одного разу під час прогулянки брати кролики Клео та Рікі знайшли в траві яблуко. Яблуко було таким великим і красивим, що кожному з братів хотілося скоріше його з’їсти. Але яблуко лише одне, а братів кроликів двоє. Як же розділити знахідку? Стали Клео та Рікі між собою сперечатися:

– Це моє яблуко, – сказав Клео, – я його першим помітив!

– Ні, моє, – заперечив Рікі, – я до нього першим підійшов!

– Ні, моє, моє яблуко! – по черзі вигукували Клео та Рікі, намагаючись перекричати один одного. Так кричали, що справа вже дійшла до бійки. Клео схопив Рікі за хвостик, а Рікі у відповідь вкусив Клео за вушко.

В цей час на галявину прибігла мама кролиця.

– Ех, ви, братці-кролики! – похитала головою мама. Адже ми з татом завжди вчили вас любити і підтримувати один одного, а ви тут бійку влаштували. Ви мене дуже засмутили.

Звичайно, Клео та Рікі дуже хотіли з’їсти це апетитне яблуко, але їм було соромно за те, що вони засмутили свою маму.

– А давай подаруємо яблуко мамі, – запропонував Клео.

– Давай, – погодився Рікі. – Адже мама завжди намагається дати нам найкраще і пригощає смачненьким. А тепер й ми можемо зробити їй приємне.

Брати подарували мамі яблуко. Вона подякувала їм за подарунок та додала:

– Я дуже рада, що ви більше не сваритеся і змогли домовитися між собою. Оскільки ви у мене такі молодці, то сьогодні я пригощу вас яблучним пирогом.

Мама кролиця і її синочки Клео та Рікі разом принесли яблуко додому, а до обіду мама спекла з нього смачний яблучний пиріг. Всім дісталося по великому шматочку – й мамі з татом, й братам Клео та Рікі, й навіть сусідці-вороні, яка прилетіла в гості на запах пирога. Всі були задоволені, веселі, і дякували Клео та Рікі за те, що вони знайшли таке велике і смачне яблуко. А Клео і Ріки раділи найбільше. Адже вони й яблучним пирогом поласували, й маму з татом порадували, й навчилися домовлятися між собою.