Чарівний лумбо

У давнину була на світі Кам’яна країна, і ось настали для мешканців цієї країни важкі часи — зникла вода, висохли колодязі, пересохли струмки та річки. Де взяти воду? Стали люди Кам’яної країни вмирати від спраги.

Жила в цій країні одна жінка, і мала вона сина. Зважився хлопчик вирушити на пошуки якогось струмка чи джерела, мати в нього зовсім ослабла, з бамбукової циновки піднятися не може, та й сусідам не погано б допомогти!

Взяв хлопчик лумбо-миску з шкаралупи кокосового горіха, і пішов у далекі краї. Йде, йде, куди не прийде — ніде немає води, скрізь страшна біда.

Пішов він далі. Дорога вела все вгору та вгору. Дивиться хлопчик, а він уже вище хмар піднявся. “Чи не на небо я потрапив? Дав би володар неба моїй мамі хоч ковток води…”

Тільки це сказав, дивиться, а в нього під ногами вода дзюрчить. Підставив хлопчик лумбо, наповнив його по вінця прохолодною водою, сказав: “Дякую!” (а кому сказав, і сам не знає) — і з усіх ніг побіг назад.

А тут назустріч старий шкутильгає, весь сивий.

– Хлопчику, дай мені води, дуже пити хочеться… – просить.

Завагався хлопчик: ну а коли матері води не дістанеться? Але, подумавши, напоїв старого, а потім, не гаючи часу, поспішав додому.

Біжить, біжить, та на біду зашпортався на стежці, впав і випустив лумбо. Вдарилося лумбо об камінь, розлетілося на дрібні шматочки, вода вилилась і її забрала суха земля. Оце біда так біда! Згадав хлопчик про матір і заплакав від безсилля.

Що ж, мабуть, знову доведеться у захмарні краї повертатися. Повернув хлопчик у зворотню дорогу, а тут раптом земля біля його ніг розкрилася і звідти вдарив фонтан води. Вода ллється, ллється, ось уже й озеро утворилося. Дивиться хлопчик, дивується, хоче від душі подякувати тому, хто йому так допомагає, та немає нікого навколо, стоїть він один на стежці, неподалік — озеро з чистою, прохолодною водою.

Тут і лумбо пропало. Дивиться хлопчик , а уламки його миски – лумбо зірочками на небі світяться. Оце так чудо!

– Беріть, люди, воду, користуйтесь!

Набіг народ з усієї округи, напилися всі і з собою забрали води скільки змогли. Хлопчик також набрав води і подався додому.

Удома мати зовсім бездиханна лежала, а як покуштувала води, сином добутої, відразу ж повернулася до життя.

– Дякую, синку, – сказала вона. — Будь завжди добрим до людей.

З того часу частенько вдивляються мати з сином у нічне небо, всі дивляться, де вони — зірочки, що утворилися з шматочків їхньої миски-лумбо?