Чорне Порося

Господар на базар в чуже ходив село,
Купив там Порося, гладкеньке та моторне,
Та дітлахам не до душі прийшлось:
Було
Занадто чорне…
Лиш Батько з Матір’ю з двора,
А дітвора
Взялась до діла —
Хотіла
Із чорного зробити біле.
У хід пішло і мило, й гас:
Шкребли, водою поливали,
Та тільки час
І силу змарнували,
Бо колір чорний не відстав,
А Підсвинок іще чорніший став.

І в нас так одного білили —
І шкрябали, й хвалили,
Аж заболіли язики.
А побілів? Та де там — навпаки!