Добрі поради

Жив колись юнак-сирота. Був він дуже бідний, щодня голод його відвідував. От і вирішив він походити білим світом, може, вдасться роздобути якусь їжу. Ішов він, ішов, а ввечері, голодний і втомлений, опинився у глухому лісі. Раптом бачить, у сильці лісовий птах б’ється. Зрадів юнак:

— Приготую я собі смаженину.

А птах візьми і заговори людським голосом:

— Не губи мене, випусти на волю.

У юнака було добре серце, випустив він птаха на волю. Розправив птах крила і мовить:

— Хочу віддячити тобі і дам таку пораду. Іди цією стежкою, поки не побачиш великого дуба, залізай на нього і сиди на гілках усю ніч. А там побачиш, що буде.

Пішов юнак стежкою, побачив дерево, заліз на нього, сів на міцну гілку, сидить. І здається юнакові, хтось під дубом розмовляє. Прислухався — точно, три гноми розмовляють.

—Чули? – каже один. — У королівському парку струмок пересох, раніше в ньому така чиста вода текла! Хто здогадається зрубати сосну, що росте поруч із струмком, підрити її коріння, той знову воду поверне.

— І я знаю один секрет, — сказав другий. — У королівському лісі раніше було багато лосів, а зараз — жодного. А не знає король, що звірі бояться лосиних рогів на парковій брамі. Зняти ці роги і лосі назад повернуться.

— І я дещо знаю, — сказав третій. — Єдина дочка короля хвора вже багато років. Жоден лікар не може вилікувати принцесу. Але якщо вивести її в парк перед сходом сонця та побризкати на неї росою, принцеса відразу одужає.

Поговорили гноми та пішли. Юнак усе запам’ятав, зліз уранці з дерева і подався до королівського палацу найматися на роботу.

— Хочеш працювати водоносом? — Запропонували юнакові. — Ми тепер здалеку носимо воду до палацу. Протікав раніше в парку струмок, та висох.

Юнак оглянув місце, де був струмок, побачив поруч сосну і сказав:

— Якщо зрубати цю сосну, підрити її коріння, знову з’явиться вода.

Звалили дерево, підрили коріння — знову в струмку кришталево чиста вода.

Покликав король до себе юнака і питає:

— А чи не знаєш, як нам повернути лосів? Раніше вони гуляли тут цілими стадами, а тепер зникли.

— Простіше простого, ваша величність, — усміхнувся юнак. — Треба тільки зняти лосині роги  з воріт парку. От і все.

Наказав король зняти роги, і— лосі. Знову парком гуляють.

— Гарний ти порадник, – милостиво зауважив король. — А чи не допоможеш ти зцілити мою дочку від тяжкої недуги? Вона хвора вже багато років.

— Відведіть принцесу перед сходом сонця в парк і побризкайте на неї росою, — запропонував юнак, — вона й одужає.

Відвів король принцесу до парку, побризкав на неї росою — дівчина відразу одужала.

Захотілося королю віддячити юнакові.

— Залишайся жити у палаці, — каже. – Будеш моїм першим радником.

З того часу юнак зажив у палаці і був щасливий до кінця своїх днів.